ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ: РОЗСЛАБЛЯЮЧИЙ (6 березня 2026 року)

День пройшов у спокійному ритмі, хоча ранок почався зі змін у графіку: чоловік трохи прихворів, тож вахту з вигулу Гери прийняла я. Озброївшись телефоном із кодом від аптечного замовлення та взявши собаченьку на повідець, ми вирушили до лісу.

За ніч випав невеликий сніжок, і ранкові доріжки зустріли нас чистою білизною та абсолютним спокоєм. Годинна прогулянка серед засніжених дерев — найкращий засіб, щоб привести думки до ладу і вибудувати плани. На зворотному шляху заглянули в аптеку. Гера, як справжній страж, залишилася чекати зовні біля дверей, поки я забирала ліки, а потім ми «пошльопали» додому. Пошльопали в буквальному сенсі: на вулиці близько нуля, і свіжий сніг на очах перетворився на мокру кашку.

Вдома ритуали миття лап та годування пройшли успішно. Як тільки ситі тварини розбрелися по своїх місцях, я зайнялася млинцями. Тим паче, у холодильнику сумував крем-сир, а в АТБ якраз трапилася за акцією ікра мойви. Млинців вийшло рівно вісім — стратегічний запас на два дні.

Влаштувала собі по-справжньому королівський сніданок: кава та млинці з ніжною начинкою із сиру та ікри. Щоправда, на четвертому млинці мій внутрішній «обмежувач» спрацював — більше впхнути в себе не змогла, ситість прийшла раптово.

Вдень займалася звичайними домашніми справами: спекла для сім'ї сирну запіканку, а для себе — партію кексів із висівок. Загалом день ішов тихо, якщо не рахувати зухвалої спроби Мусі «слямзити» шматочок м'яса, який я приготувала собі на перекус. Але я вчасно засікла хуліганку! Гера по-своєму провела з нею виховну бесіду, і наша Тихушниця воліла оперативно сховатися в затишному містечку.

Через щільний обід із м'ясом, квашеною капустою та кексами, вечерю я вирішила пропустити. Але зовсім без вечірнього ритуалу не обійшлося: вже перед сном дістала залишки йогурту і з задоволенням «схом'ячила» пару кексів. День завершено в повному спокої та ситості.