Цей день офіційно оголошую днем перемог — і кулінарних, і медичних!
Понеділок починається за суворим розкладом: чоловік на роботу, Гера на прогулянку, а хвостата «профспілка» — до мисок. І знаєте що? Настав мир! Моя каша з морквою та посиленою порцією м'яса зайшла на «ура». Миски вилизані до блиску, страйк тимчасово припинено, меню визнано задовільним. Мабуть, зрозуміли, що сперечатися зі мною марно.
Сама ж я героїчно пропускаю сніданок заради чистоти майбутніх аналізів і вирушаю до сімейного лікаря. Питання з волоссям замяти не вийде, тож беру справу у свої руки. Тепер на середу в мене бойовий план: йду здавати цукор, холестерин, загальний аналіз крові та, найважливіше, гормони щитоподібної залози — $T_3$ та Тироксин. Шукатимемо корінь проблеми по всіх фронтах!
Після поліклініки та марш-кидка магазинами за молоком і сиром, я нарешті дістаюся до їжі. На обід — заслужені курячі стегенця, салат із синеньких та мій улюблений хліб із крем-сиром, посипаний насінням. Кожне зернятко — у скарбничку краси!
А вечір обіцяє бути по-справжньому спекотним. На плиті вже томляться курячі шлуночки — це майбутня начинка для нашого «млинцевого батлу». Родині напечу класичних млинців із м'ясом, а собі — свої улюблені, білкові на крохмалі, без грама борошна.
І ось поки я б'юся з буквами та планами, за моєю спиною розгортається картина «Мир у всьому світі». Гера, забувши, що вона серйозна охоронна собака, дрихає без задніх ніг, а Білка затишно примостилася прямо біля неї під боком. Дивлячись на цю пухнасту ідилію, розумієш: ось заради такого спокою і варто бути «мамою зграї», пекти млинці та бігати по лікарях.