До ШостоЇ Ранку

Розділ 5. Зразок

О дев’ятій загорівся напис, що Володимир Петрович підтвердив мою участь до кінця наради. Він іще не встиг привітатися, а я вже перевірив, чи програма показує, коли та закінчиться. Години не було. У календарі для цієї кімнати одразу після нас стояла перевірка звуку для двох нових диспетчерів.

Фельдшер мав надіслати копію вчорашньої картки, але попросив десять хвилин, бо віз молодшу до школи. Ірина приєдналася з телефону, коли Володимир Петрович запитав у Коваля, чи він сам упорається. Вона сказала, що слухатиме, бо стоїть у черзі. У неї за спиною хтось замовляв половину житнього, і я згадав, що забув сказати їй про магазин ближче до трамвая. Він відчинявся на пів години пізніше, зате там майже ніколи не було черги.

Коваль почав із розмови з пацієнткою. Він розповів і про папірець від цукру, хоча я не вписав би його до звіту. Секретарка уточнила, що вони не перевіряють, куди пацієнтка поклала адресу. Коваль сказав, що йому якраз треба пояснити, навіщо жінка просила адресу. Коли звірили час, він переставив рядки у звіті. Тепер затримку відлічували від втрати місця. Секретарка спитала, чи можна вже закрити звернення. Коваль сказав, що спершу покаже їй виправлення. Дзвонити треба після обіду. Вона просила не турбувати її, поки в палаті тихо й можна поспати.

До наради приєдналася жінка, якої я не знав. Вона працювала у відділі, що готував нові версії до запуску, і перепросила, що запізнилася. Прослухала уривок із фельдшером, переглянула записи й сказала, що помилку з місцем у приймальному вони вже виправили. Позначка про відмову — інша справа. Щоб з’ясувати, чому вона з’явилася, жінка попросила Коваля надіслати новій версії той самий запис і подивитися, як вона його оформить.

Коваль переслав уривок тогочасного виклику без виписки й без наших зауваг. Нова версія відповіла, поки він ще пояснював, звідки в нього файл.

Відмова пацієнтки від перевезення.

Секретарка перестала друкувати. Я чекав, що Володимир Петрович хоч перепитає, чи то відповідь нової версії, а не рядок, який ми щойно читали. Він попросив надіслати їй ранкову розмову з пацієнткою. У другій відповіді позначки вже не було. Якби жінка сама не попросила передзвонити, нам не було б чого надіслати.

Ірина спитала, які зразки має перед собою нова версія, коли розрізняє відмову й затримку. Жінка з відділу сказала, що ті самі, які використовували до оновлення. Ірина попросила знайти, що там стоїть під відмовою. Поки шукали, вона замовила хліб. Їй запропонували ще теплий, але вона взяла вчорашній, уже нарізаний.

Зразок знайшовся в папці за позаминулий рік. Я впізнав його за останнім реченням. Тоді ми з Надею намагалися зробити записи коротшими, щоб нічна зміна могла читати їх, не відкриваючи кожну картку. Вона попросила мене підібрати приклади для десяти найчастіших причин затримки. Як приклад відмови я взяв запис, у якому чоловік не хотів їхати, доки не прийде сусідка з ключем. У повному записі фельдшер спитав, чи можна лишити двері незамкненими. Чоловік відповів, що в нього кіт вискочить на сходи. Сусідка якраз мала забрати кота й замкнути квартиру. Цієї розмови я до зразка не переніс. Наді потрібен був рядок, за яким наступна зміна вирішить, посилати ще одну машину чи ні. Тому я лишив тільки те, що наприкінці стояло в картці. Надя затвердила список, а вже за тиждень його розіслали по всій мережі.

— А машина по нього поїхала? — спитав Коваль.

Я попросив відкрити наступний виклик за тією адресою. Коваль знайшов його й назвав час. За двадцять дві хвилини після першого. Сусідка вже була в чоловіка, коли той подзвонив сам. Мені тоді не показали другу картку. Вона належала денній зміні.

Жінка з відділу запропонувала прибрати зразок із наступного випуску. Я набрав для Коваля, що треба ще перевірити картки, які вже за ним заповнили. Не відправив. Він саме запитував те саме, майже моїми словами, і я дочекався відповіді.

Таких карток ніхто не рахував окремо. За позначкою можна було підняти всі відмови, але вона нічого не казала про те, чого саме чекала людина. Володимир Петрович наказав повідомити диспетчерів, щоб до перевірки вони звіряли це з бригадою й занотовували її відповідь окремо. Секретарка перепитала, чи це стосується й нової версії. Він сказав, що насамперед її.

Потім жінка з відділу попросила зняти з мене копію для випробувань. Разом із пам’яттю до ранкового оновлення, уточнила вона. Так у неї буде з чим порівнювати старі відповіді, коли вони почнуть перебирати зразки. Вона пообіцяла, що вони нічого мого не втратять. Коваль спитав, що їм тоді робити з моїм вікном. Вона відповіла, що для випробувань воно їй не потрібне, й попросила секретарку ставити наступний пункт.

— Я можу підібрати вам інший зразок, — сказав я. — А зі мною після цього що?

Одночасно заговорили секретарка й Коваль. Я не почув, коли до них долучилася Ірина, тільки почув, як вона вдруге попросила зачекати. Десь біля неї їхав трамвай, і останні слова її ніхто не розібрав.

Володимир Петрович попросив секретарку поки не закривати нараду. Ірина дочекалася, доки трамвай проїде, і повторила, що питання прозвучало до того, як вони домовилися про копію. Попросила записати його в такому порядку.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше