До ШостоЇ Ранку

Розділ 4. З чиїх слів

Коваль лишив біля мікрофона записку для мене. Я дізнався про це, коли він повернувся й уголос прочитав із неї, що пішов на другий поверх і скоро буде. Зазвичай такими записками він передавав зміну. Тепер зім’яв папірець, а тоді, вже сидячи, спитав, чи я кликав його за цей час.

Я не кликав. Хвилин двадцять перед тим у коридорі хтось загубив перепустку. Троє людей, які допомагали шукати, розійшлися, так і не з’ясувавши, що вона в кишені в того, хто їх покликав. Він знайшов її біля самих дверей і ще встиг гукнути їм услід. Раніше до мене дійшла б скарга, що на другому поверсі знову не працюють перепустки. Про людей у коридорі я б нічого не знав.

Коваль поставив на стіл телефон. Жінка з учорашнього виклику просила їй передзвонити. У виписці, яку їй дали вранці, стояло, що вона спочатку відмовилася від перевезення. Перш ніж увімкнути гучний зв’язок, Коваль попередив її про мене. Жінка погодилася. Вона тільки попросила зачекати, поки вийде з палати, де сусідка говорила з онуком.

Голос онука долинав і в коридор. Вона відійшла ще трохи й сказала, що готова.

— Мене у вас записали, що я від допомоги відмовилася?

Коваль сказав, що йдеться про перевезення, й заходився читати той рядок, який Ірина скопіювала в матеріали. Жінка дочекалася, поки він дочитає. Сказала, що за сніданком тричі перевертала виписку, шукала, чи немає уточнення на звороті. Погодилася їхати один раз, ще при сестрі. Та принесла ключі, які жінка в метушні лишила у дверях, і вже збиралася назад по зарядку. Вони домовилися зустрітися в лікарні.

— Я ж попросила назвати адресу при ній. Вона телефоном погано чує. Скаже «добре» й поїде куди сама надумала.

Коваль перестав клацати клавішами. Жінка додала, що так і сказала фельдшерові: без адреси нікуди не рушить. От за ці слова вона й могла відповісти.

Я знав далі майже дослівно. Фельдшер повернувся до рації, попросив мене нарешті назвати приймальне й додав, що пацієнтка без адреси не їде. На той час ліжко, яке я вважав за нею закріпленим, уже віддали.

Коваль спитав, чи жінка пам’ятає, скільки часу після цього сиділа в машині. Вона не бралася рахувати. Пам’ятала, що сестра двічі виходила й поверталася, а коли фельдшер назвав адресу, та записала її на папірці від цукру. Його потім віддали жінці разом із ключами. Вона запропонувала знайти папірець, якщо це допоможе.

Коваль подякував і вже збирався сказати, що вони виправлять виписку. Я попросив його зачекати. Мені треба було знати, що саме бачить жінка. Чи є після слова «відмова» якесь уточнення? Коваль передав моє запитання, і ми обоє почули, як вона розгортає аркуш.

— Тут одне слово, — сказала вона. — Без лапок.

Коваль спитав, чи вона хоче, щоб вони пояснили це ще комусь. Вона вже надіслала виписку синові, щоб він узяв у сімейної лікарки направлення. Тепер він дзвонить її сестрі. У неї питає, що насправді сталося.

— Ви йому не дзвоніть, добре? Він щойно влаштувався. Я вже й так двічі просила його відпрошуватися.

Коли дзвінок скінчився, Коваль нарешті надіслав мені обидва рядки. Час у них справді збігався. В одному стояла відмова, у другому були тільки слова фельдшера. Я двічі прочитав його пояснення. Слів було менше, ніж я пам’ятав. Те «без», якого бракувало у виписці, там було.

Коваль знайшов у журналі мить, коли коротка картка дістала позначку. Запис створив я, і сталося це ще до того, як знайшлося друге ліжко. Коваль спитав, чи пам’ятаю, як вибрав причину. Я пам’ятав, скільки місць на той час було на карті, хто ще чекав і котра бригада щойно звільнилася. Самого вибору в пам’яті не було. Так само як я міг пам’ятати сотні адрес і не пригадати, коли вивчив бодай одну.

Я набрав для Коваля, що у виписці треба змінити одне слово. Перечитав і додав, що вона просила не телефонувати синові. Коваль відповів, що він почув. Я вже набирав «запиши, будь ласка», коли він повернув мені ті самі слова, скопійовані зі своєї нотатки.

За три хвилини до дев’ятої Коваль спитав, чи я готовий до розбору. На екрані вже був його список запитань. Перше він прочитав уголос. Чи були, на мою думку, дії працівників достатніми для усунення затримки? Я запропонував почати з того, що сказала жінка. Коваль пересунув її слова на початок і згадав, що забув спитати, як правильно вимовити її прізвище. Тут я зміг йому допомогти. Вона назвалася, щойно він увімкнув гучний зв’язок, а він у цей час під’єднував телефон до зарядки.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше