Глава 7

 - Верблюди? - дивуюся, не підозрюючи ніякого підступу, дивлячись на цих кораблів пустелі, які з відчуженим виглядом лежали на піску, на погоничів з хустками на голові та групку людей іноземців таких самих, як і ми, що виділялися безглуздою плямою в цій чужій країні.

- Ага, поїдемо кататися, - киває головою Рей. - Вони домчать нас прямо до пірамід.

І ось тут мені стало якось не по собі.

- Зазвичай люди відправляються на екскурсію на комфортабельних автобусах, з кондиціонером, а не на смердючих чудовиськах, які ще й до того плюються, - моє обличчя витягнулося в передчутті, що цю «пригоду» я теж запам'ятаю на все життя.

- А мені здається, що ти будеш шикарно виглядати між цих двох горбів. Я навіть тебе сфоткаю і ми викладемо це в інстаграм, - з уїдливою посмішкою знущається Рей, - На автобусі нудно, це вже якось занадто звичайно. А хочеться ж вражень!

- Я звісно радію твоєму гарному настрою, але після того, як одного разу мене скинув з себе кінь, я дала собі слово, що більше ніякої верхової їзди.

- О, мені приємно, що цієї ночі заради мене ти порушила своє слово, - усміхається Рей, багатозначно смикнувши бровою і у мене перед очима тут же спливла картина недавньої пристрасті.

- Це зовсім інше, - грайливо закушую губу, поки він пропалює мене своїм усміхненим поглядом, помітивши мої почервонілі щоки. Причому з часів молодшої школи не червоніла, але цей розумник вміє так окинути тебе поглядом, підібравши при цьому особливий тон, що хоч-не хоч, а відчуваєш збентеження. Все ці адвокатські штучки, ігри з психологією свідомості.

- Так ти здаєшся, кучерику? Нудистський пляж тебе значить не налякав, а якісь милі верблюди привели тебе в жах? Не бійся, мене запевнили, що тварини слухняні, прекрасно знають маршрут, а ще для тих, хто вибирає екскурсію на верблюдах надають приголомшливий бонус.

- Нічого я не здаюся! - надулася я, войовничо приймаючи виклик.

Адже це тільки в кіно показують, як навантажені верблюди спокійно плетуться пустелею черепашачим кроком . ... Але насправді, ці тварюки вміють навіть дуже швидко бігати, зображуючи із себе не якихось там кораблів пустелі, а гоночний кар. Ні, спочатку все було добре, ми чинно всілися верхи на тварин, вони ліниво піднялися на ноги та під крики погоничів, похитуючись з боку в бік поважно рушили вперед. І десь на середині шляху мій відморожений верблюд раптом вирішив «до біса маршрут, я знаю коротку дорогу». Сонцем йому напекло або він згадав про якісь свої важливі справи, я не знаю. Це чудовисько несподівано рвонуло в сторону, наплювавши на команди погоничів та мої перелякані крики. От «щастить» мені по життю, як не крути. Чому саме мені дістався цей верблюд, чому на нього не посадили того товстого ірландця або Рея, врешті-решт? Не міг же Рей заради сміху домовитися з верблюдом? Думаю, мене було чутно навіть біля пірамід. Тепер, якщо після цього по пустелі будуть бігати ожилі через це мумії – я вже не здивуюся. А цей гад двогорбий тільки підбурюється моїми криками та мчить так, ніби ми беремо участь в перегонах і ось-ось прийдемо до фінішу першими. Видно, мене дуже добре закріпили, плюс від страху я так сильно вчепилася за його горб, що ми з цим шаленим верблюдом стали практично одним цілим. Приб'ю Рея, якщо в живих залишуся!!! 

І озирнутися страшно і вперед дивитися страшно, просто заплющила очі та пищу! І тільки коли ця скотина швидкість вимкнула, я обережно відкрила одне око, потім друге, побачивши якесь селище бедуїнів та стадо верблюдів, до яких радісно потрусив мій пустельний демон.

 Сто відсотків зв'язок тут не ловить, ці люди не знають англійської, а я арабської. Ось так от і зв'язуйся з хлопцями. Один підло кидає, промінявши тебе на якусь кикимору, а через другого взагалі пропаду в пустелі, ставши восьмою дружиною якогось аборигена. Ой, матінко рідна! Вже, напевно, точно сива. 

Приб'ю Рея, навіть мрію про це! 

Що кричать ці закутані з ніг до голови люди? І головне кому, мені або верблюдові моєму довбаному?

У пам'яті спливло одне єдине слово арабською. Одного  разу, ще на перших курсах коледжу я натрапила в парку на маленького хлопчика, який повторював одне й теж. Мені довелося відвести його до поліцейської дільниці. Я думала він твердив своє ім'я, а виявилося, що він говорив «заблукав». Не знаю чи правильно я його вимовила, але якісь жінки, стягнувши мене з цього чортового верблюда, торохтячи чужою мовою начебто запрошують мене зайти до хатини. Ноги й руки трусяться, голова паморочиться. 

Приб'ю Рея, як тільки побачу! 

Якщо чесно, за стакан води розцілувати готова. Пісок навіть в самих важкодоступних місцях, тому за прохолодний душ я взагалі можу пообіцяти що завгодно, навіть стати восьмою дружиною. Але ні ванни, ні басейну, навіть калюжі у них тут на жаль немає. Мені не тільки запропонували води, мені ще й поїсти запропонували. Добрі жіночки, шкода, що я їхніх обличь не бучу. Якщо я знаю одне слово, це не означає, що я розумію про що ви мені розповідаєте. Цвірінькають арабською не замовкаючи, а я тільки головою хитаю типу «та ви шо, не може бути» і фініки лопаю. 

... Ось за цим заняттям мене й застав до смерті переляканий Рей.   

- Стефані! Слава богу, з тобою все гаразд! - кинувся він до мене, а потім від мене, коли я стала молотити по ньому руками.

- Хто тобі сказав, що зі мною все гаразд? Я сто разів богу душу віддала, поки мене цей монстр по пустелі катав! О, так, це просто супер розвага, Рею! Молодчина, що тобі в голову прийшла думка посадити мене на скаженого верблюда! Сподіваюся, ти посміявся!

- Мені було не смішно, Стеф, - насупився він. - Я до нестями за тебе злякався. Я б собі ні за що не пробачив, якби з тобою щось трапилося. Ну не гнівайся, будь ласка. ... Тобі просто попався закоханий верблюд.

- Ти це про себе зараз сказав?

Рей посміхається і трясе головою:

- Як мені пояснили, верблюд, на якому ти їхала, відчув готову до спаровування самку і кинувся по її сліду. Хлопцеві захотілося кохання.