Глава 5

Прихильники нудизму, ці завзяті фанати «вільного тіла» відвідують місця свого відпочинку, щоб повалятися на пляжі в чому мати народила, а ось ми з Реєм навіть примудрилися злегка оголити один перед одним душу і це виявилося куди складніше, ніж просто скинути одяг, виблискуючи п'ятою точкою. І що ми тепер маємо - якесь дивне збентеження, незручність, бажання помовчати. Я час від часу, ніяковіючи кусаю свої губи, він кидає на мене задумливі погляди, і чорт забирай продовжує тримати мене за руку, іноді погладжуючи подушечкою великого пальця. Це відчуття не передати звичайними словами, у мене навіть серце щемить. Клянуся, в цьому русі інтимності більше, ніж якби він мацав мене за груди. Але це особисто мої заморочки, можливо, хтось не надав би цьому ніякого значення, може бути Рей теж не надає. Ну подумаєш гладить пальцем от дивина! Але чомусь же він це робить. Навіть в ліфті. Через що моє дихання періодично зривається та злегка тремтять коліна. І причина не в тому, що ми бачили один одного голими, і не тому що він запропонував мені стати коханцями, а я відмовилася. Тут щось ще. І це невловиме «щось» дуже не хочеться злякати, я б воліла його сховати в собі та зберегти. І мене хвилює питання, чому я не забираю своєї руки? Мені приємний цей дотик і ось цей мій стан вже серйозний привід для занепокоєння. Лише одного разу я втрачала розум від кохання, в випускному класі старшої школи, про це моє божевілля знає лише Хлоя, але вона заприсяглась мовчати і ми ніколи про це не згадуємо, навіть Мєг не в курсі. І ось те божевілля починалося саме так. Ой, мамо! Ох, що тепер буде… Оце Рей вскочив в халепу.

І мабуть турбуюся не я одна. Ледве переступивши поріг номера, хапаю телефон, який кричить та майже вистрибує з кишені. Потрібно буде змінити рінгтон, який я поставила на Мег, мало того, що люди навколо лякаються, так я сама кожен раз підскакую.

- Привіт, «матусю». Зі мною все добре! - весело кидаю в слухавку, приховавши за посмішкою свій розпач, з приводу того, що Рей відпустив мою руку бо мені довелося вискочити на балкон, щоб поговорити з подругою.

- Ти впевнена? А я ось думаю ти перегрілася або в літаку головою при турбулентності тріснулася. Бачила фотки, добре, що я в цей момент валялася в ліжку. Нудистський пляж? Серйозно? Я тільки через двадцять хвилин своє іржання змогла припинити. І що значить він не віддає твій паспорт? Навіщо ти написала про це Хлоє? Ти ж знаєш, яка вона перелякана панікерка! Нам вилітати або почекати, поки вона своєму дядечкові генералу наскаржиться і ми з собою по дорозі ще загін морських котиків прихопимо, щоб звільнити тебе від терориста?

- О, понеслося! Вас тільки тут й не вистачає. Я в порядку. Ми просто веселимося. Тебе пора видавати заміж, Меган, твоя гіперопіка дозріла, ягідка ти моя.

- Стефані!!! - по крижаному натягнутому голосу Рея, який виник в дверному отворі, судячи з цього розлюченого погляду розумію, що мною незадоволені, але хоч убий не розумію за що.

- Мег, я тобі пізніше передзвоню, - відключаюся, залишивши подругу вмирати від цікавості у повному невіданні.

 - Ні, не ховай телефон, - цідить крізь зуби Рей. Ого вперше бачу його таким злючим. - Йди сюди. Зайди в свій інстаграм. Бляхо муха, що це таке, Стеф? - гаркнув він, коли я відкрила свій останній пост з фото. - Видаляй! Негайно! Я думав ти мене зрозуміла під час нашої ранкової розмови. Думав, ти розумніша. Я не хочу, щоб мої колеги, мої клієнти і тим більше недоброзичливці бачили, як я лежу з перекошеною пикою на нудистському пляжі. Я заробив собі ім'я, я шановний адвокат, а ти мене так підставляєш!

Ось і розвіялася чарівність того загадкового стану, вислизнуло тепло його руки, приємне тремтіння і три крапки багатозначних поглядів. Цікаво, це стерво Наталі прислала йому повідомлення? Тому що навряд чи Рей шастає в інстаграмі. Чомусь мені так здається. Саме бридке те, що я розумію, що він має рацію. Я повела себе нерозумно, відмочила дурість. Принаймні, потрібно було викласти не такі відверті фотки. Мовчки видаляю у нього на очах, а після свердлю поглядом його спину. Розсердився. Взяв свій ноут, сів прямо на ліжко та втупився в нього з самим зосередженим виглядом. Диви який серйозний та невдоволений! Брови насупив, губки підтиснув. Щось мені підказує, що він дуже вимогливий та прискіпливий, і не дивлячись на це, якісь чорти тягнуть мене до цього вередливого розумника. Здуріла! Я ж планувала воювати, допекти йому та перемогти.

Чекаю рівно п'ять хвилин, на більше мене б не вистачило. Найдивніше, що я не хочу, щоб цей хлопець на мене злився. ... Тому що мені хотілося б ще разочок відчути поруч із ним «той» стан.

- Сильно сердишся? - тихо цікавлюся, підійшовши ближче. Ніякої реакції. - Розчарований? - піднімає очі та вичікувально дивиться. - Пробач, Рею. Дурницю впорола, не подумавши про твою кар'єру. Мир? - простягаю йому мізинчик і чекаю.

- Мир, - зціпивши наші пальці, киває Рей і ці зеленуваті очі теплішають. А я занадто голосно видаю полегшений подих, за що заробила ще один променистий погляд.

- Ти начебто збирався відпочивати та відриватися.

- Деякі справи вдалося відкласти. Але є парочка, які ну ніяк не потерплять. Слухання вже через тиждень, а мені потрібно вивчити деякі матеріали. Але ти можеш спуститися вниз, там своя розважальна програма. Вечеря, знову ж таки смакота.

- Самій не цікаво.

Ще б сказала «без тебе нікуди не піду» здивувала б його остаточно, з переляку без всякого примусу паспорт віддав би. Звичайно ж я взяла з собою в поїздку «щоденник для нащадків». Тому вмощуюся ближче до Рея, відкриваю блокнот, і лежачи на животі готова зробити пост на папері, я вже знаю, що я туди запишу. Боковим зором помічаю, що Рей починає поглядати на мене все частіше. І в решті решт не витримує:

- Що це? Вірші складаєш?

- Ага, про тебе, - сміюся я. - Я веду щоденник. Називається «щоденник для нащадків», де я записую свої спостереження, важливі події, роблю висновки. Це дуже корисно для самоаналізу. Іноді мої подруги читають мої записи, влаштовуючи бурхливі обговорення.