Глава 3

Поки з мене спотикаючись вилітають одні лише приголосні, а всередині бурею здіймається моя злість, яка ось-ось вирветься назовні на голову цього нещасного брехуна. …Ще одного. Як взагалі тепер можна людям вірити?! Поки я значить мукаю та ляскаю очима, цей тип в модній футболці з нахабною мордою намагається тиснути на адміністратора, добиваючи того своїм холодним професійним адвокатським тоном, обіцяючи знищити престиж готелю, якщо негайно не вирішать питання, куди поділися наші заброньовані номери. Бідний адміністратор спочатку покрився плямами, потім посинів, потім зв'язавшись з головним менеджером все-таки вручив Рею ключі від номера з величезною знижкою, щоб умилостивити розгніваного гостя. А я як почула, що за номер нам виділили - так взагалі рухнула на свою валізу. Номер для молодят! Так що ж це за знущання таке?!

Так і застигли втрьох – я, Рей та бідолашний єгиптянин. Червоні, злі, не в силах вимовити більше ні слова. Першим прийшов до тями Рей. Швиденько запхнувши наші документи собі до кишені, рішуче повертається до мене обличчям:

- Закон підлості в дії. Все життя мріяв зависнути в номері для молодят з незнайомою красунею! Але я й це якось переживу, - хапає він мене за руку.

- Нікуди я з тобою не піду! Поверни мій паспорт, я візьму зворотний квиток та чкурну звідси до бісової матері! Задоволений мабуть, що вдалося так розіграти наївну дурепу? Це така дрібна помста злобного скривдженого хлопчика? 

- Це правильне виважене рішення дорослого поважаючого себе чоловіка, який проявив людське співчуття та нелюдське терпіння до однієї навіженої, - нахиляється він до мене. - Мені продовжувати або дочекаємося коли глядачів побільше збереться? - навколо й правда стовпилися цікаві відпочиваючі, яким вічно видовищ не вистачає. А тут така мелодрама – «молодята» пристрасті свої вихлюпують! Адже вони не в курсі, що ми двоє ненормальних малознайомих людей. Але ж я не можу так одразу їм це пояснити! З якогось переляку нервово хапаю свою валізу, хоча доставляти речі в номер не моя турбота, ламаю ніготь, і закусивши тремтячу губу йду слідом за цим підступним типом, який повинен розуміти, що як тільки за ним зачиняться двері - я винесу йому мозок!

- Чорт! Ненавиджу тебе, Єгипет, цю нікчему Наталі і ... - вивудивши з косметички манікюрні ножиці, ображено схлипую, ніби зламаний ніготь став останньою краплею в цій вселенській журбі. А лівою рукою у мене погано виходить, а тут ще й нерви! Тому ножиці летять через весь цей шалено шикарний номер, оцінити який у мене зараз не вистачає сил, тому що я занурилася в свої невдачі.

- Дозволь мені допомогти, - Рей підходить до мене з максимальною обережністю, ніби підкрадається до буйно помішаного орангутанга. Треба ж який відважний. Поки я сопу, бере мою руку в свою і акуратно поправляє мій зламаний ніготь. - Ми поговоримо спокійно так? Ти візьмеш себе в руки, тому що я вірю, що ти не дурна дівчина, і вислухаєш мене. Ти ж постараєшся, Стефані?

Всім своїм виглядом демонструючи, що у мене немає іншого виходу і все-таки проявляючи свою непокірність, сідаю на підлогу прямо посеред номера та підкидаю на нього свій впертий погляд. Треба сказати, що противник мені попався загартований, тому що у адвокатів сталеві нерви і якась істеричка його так просто не зламає. Тому він теж сідає навпроти мене, зухвало посміхнувшись, причому, я впевнена, прекрасно усвідомлюючи що саме така посмішка бісить мене найбільше:

- Думаєш, я зробив це зі зла? Вирішила, що я мерзенний тип, який завадив тобі принизитися по повній програмі? Ти якийсь емоційний згусток, і я вперше бачу настільки відчайдушну людину, Стеф. Але цей емоційний згусток чомусь себе не любить. Чому ти не поважаєш себе, Стефані?

- Ти не маєш права ось так втручатися в моє життя та вирішувати за мене! Жаліти, засуджувати, читати мені нотації! - і не витримавши цього пильного погляду, я чомусь відвела очі, схвильовано почавши розтирати свої пальці. Завжди так роблю, коли відчуваю, що неправа.

- Але я мав нахабство пожаліти, людяність в мені все ж таки взяла гору, - гмикає Рей. - Тобі б стало легше, рвони ти туди, де напевно не втрималася б та згаряча закотила скандал, демонструючи насправді в якому ти жахливому відчаї? О, їм би не було соромно. Смішно може бути. Можливо, навіть теж пожаліли б тебе трішечки. Це не помста Стефані, це істерика зачепленого серця. Я розумію, що тобі боляче та прикро і хочеться це кудись виплеснути.

- А твоє серце значить не зачеплене?

- Мені було ... дуже неприємно. Але з іншого боку, я навіть радий, що не пов'язав свою долю з такою людиною, як Наталі. Я помилився, дозволив зробити з себе дурника, але це теж мій досвід, видно я в ньому потребував. І я не звик, що дівчата мене кидають, як ти висловилася днями, зі мною це сталося вперше. Я кохав цю жінку, мені так здавалося принаймні. Але я зовсім не горю бажанням мчати та псувати їм життя, щось доводячи, вимагаючи відповідей. Я просто перекреслив та живу далі.

- А я от не можу! У мене немає цієї холоднокровної жили. Поверни мій паспорт!

- Не поверну. Наш зворотний рейс лише через тиждень, - схопившись на ноги, Рей йде до столика, де в мило прикрашеному відерці остигає шампанське для молодят, відкриває пляшку та розливши по келихам, підносячи мені один з них. - Вип'ємо за наш відпочинок? Давай просто відірвемося, фурія ти кучерява. Відключимо нервову систему й відпочинемо, це допомагає переключитися. Може ми тобі тут ще хлопця підшукаємо, тут повно неодружених парубків.

- Ти, наприклад, чи що? - одним махом осушила я свій келих.