Глава 44. Зоряна брама

Після всезагальних зборів у Вінниці і тижневої підготовки великі групи землян, хранителів і феніксян вирушили до Грифонового нагір’я. Саме там знаходилась зоряна брама. Саме туди були привезені обладунки, зброя і техніка, що були у розпорядженні хранителів. Земляни та феніксяни також узяли те, що мали в своєму розпорядженні. Загалом зібралось близько двохсот тисяч охочих вирушити на Землю.

Серед добровольців були всі друзі Іолая, його батько Тесей та троє його братів Філей, Іриней та Ойбал. Від сім’ї Литвиненків зважились на цю подорож Андрій, Мирослав та Адріана. Від Самійленків – Сергій і Тоня. Жінки та літні батьки вирішили залишитись на Феніксі.

Поривався на Землю з усіма і Аристарх Петрович. Проте переселенці вмовили його залишитись – на Феніксі він був більше потрібний. Влад також залишився – він мав на те багато причин. Однак допоміг інформацією, яку мав у своєму розпорядженні.

В долині серед гір було величезне кругле кільце з металевого сплаву. Воно було оздоблене об’ємними візерунками і дорогоцінним камінням. Це й була зоряна брама. Неподалік від неї був рівний майдан. Саме туди приземлилися кораблі хранителів. Це були великі літальні апарати продовгуватої форми. Вони вміщували близько тисячі людей і мали вантажне відділення.

– А куди ми прибудемо на Землі? – поцікавився Андрій в Антиноя.

– Ми прибудемо у місце, що у ваш час називалось Туреччина. Там у горах є вихід порталу. На щастя, темні еліти не добралися до нього. Портал замаскований і має невидимий захист. Тому приладами темних еліт його неможливо виявити. А тепер на Землі заглушені супутники. І відслідковувати кожний клаптик планети вони не можуть. Ми вільно вийдемо з порталу. І потроху будемо переміщуватися планетою – щоб не бути поміченими і водночас мати можливість контактувати з землянами. Як ми вже обговорювали на підготовці, представники різних країн разом з підмогою від феніксян і хранителів вирушать до себе додому, аби там зустрітися зі своїми земляками і організувати їх на боротьбу.

Коли були споряджені всі кораблі, дрібні літальні машини, коли всі зайняли свої місця, п’ятеро хранителів підійшли до зоряної брами. Вони мали золоті посохи з різними навершями, якими торкнулися брами в різних місцях. Брама засвітилася, загуділа і спалахнула яскравим світлом. Після цього з брами вийшов промінь, навколо якого почала закручуватись світлова воронка. Вона розросталася і перетворилась на гігантський світловий диск. Повітря в ньому струменіло й коливалося. Це й був портал, через який усім належало перейти, щоб потрапити на Землю.

У портал залітали групами, на які поділилися відповідно до того, в які країни мали вирушити після виходу з порталу. У кожній групі були представники землян, феніксян і хранителів. Усі групи були укомплектовані зброєю і необхідним транспортом та технікою.

Дійшла черга і до української групи. Адріана з Іолаєм та їхніми рідними і друзями летіли у великому кораблі. Вони пристебнулися, попередньо випивши напій, який їм дали хранителі, – задля збереження нормального функціонування організму в умовах проходження через портал. Корабель підлетів до порталу. Усі відчули шалену силу тяжіння, що йшла зсередини. Адріана чула, як її серце гучно пульсує у скронях та в горлі, намагаючись вистрибнути. Іолай, бачачи її хвилювання, міцно стиснув її руку і підбадьорливо дивився на дружину. За мить яскраве світло залило усе. У цьому світлі – подібно до пітьми – не було видно нікого і нічого. Тіло не відчувалося. Лише свідомість пульсувала численними питаннями без відповідей. Це все тривало лічені секунди, але вони здалися страшенно довгими.

Світло розсіялось. Корабель летів уже над іншими горами. У складі групи, що вирушила в Україну, було десять кораблів. Небо було повсюди вкрите брудними хмарами з часточками пилу. На землю не потрапляли сонячні промені. І це була нормальна ситуація після катастрофи. Сонце весь час ховалося за хмарами. І за багатьма даними, змінилася вісь обертання планети.

Незабаром усі побачили внизу море. Адріана зрозуміла: це Чорне море. Скоро – Україна.