Перша частина

Пам’ять має запах.
Він проникає під шкіру, осідає в тілі, живе там довше, ніж слова і люди.
Запах розбитого серця...гіркий.
Запах втрати...важкий, густий, мов нічне повітря перед грозою.
Запах любові… він ще тримається в його шкірі, але вже змішується з чимось іншим...чужим, небезпечним, тривожним.
Іноді йому здається, що життя можна переписати, змити, наче парфум. 
Але є запахи, від яких не втечеш.
Вони вгризаються в пам’ять і нагадують: нічого не минає безслідно.

***

Лампи сліплять, камери клацають, журналісти шепочуться.
А він чує уривки розмов:
— Хто це взагалі?
— Кажуть, новий бренд.
— Назва дивна, наче хтось чхнув…
Він спробував посміхнутися. Усередині відчуття з міксу гордості, паніки й бажання втекти додому під ковдру.
— Пане Олександре, — репортерка з глянцевого журналу сунула мікрофон під ніс, — що надихнуло вас створити аромат KHYMERNYI?
Саша на секунду задумався, і його внутрішній голос підказав: "Скажи щось мудре!".
Він сказав:
— Це… про свободу. Про пошук себе. Про те, як… пахнуть мрії посеред пам'тью і забуття. 
В залі зависла пауза.
Хтось кашлянув.
Ліза прикрила обличчя руками.
— А ще, — додав він, вирішивши добити момент, — ми довго думали над пірамідою аромату.

Там і… цей… ну… те, що пахне дорого -- голосом повним пагано прихованої гордості, лениво-вальяжно вимовив
Олександр Степанович Ілляш
засновник і головний акціонер
новоіспеченного Київського бренду HIMERNE.

***

Деревина, мускус, терпка шкіра, гіркий цитрус...і...вдих, і...простір, який тремтить та розтікається, змішується з мріями, що ще не відбулися. Флакон пульсує в долонях, темне скло з золотим штрихом наповнює кімнату ароматом, що стає химерною, живою історією. KHYMERNYY — більше, ніж бренд. Більше, ніж запах.

***

Ліза відкрила маленьку скляну коробочку з пробниками.
Кожен флакон пахнув інакше: деревом, мускусом, терпким шкіряним запахом, гіркими цитрусами, трохи горіхів, трохи спецій.
— Почнемо з верхніх нот, — сказала вона, ніби вела урок для самого життя. — Вони перші зустрічають людей. Мають зачепити, залишити слід.
Химерний нахилив голову, вдихнув.
Відразу впізнав запах щось знайоме, але не можна сказати точно що.
— Це… як ранкове сонце? — спробував він.
Ліза усміхнулася.
— Може. А може, як спогад, про який ти забув.
Вони працювали 24/7.
Ліза поєднувала інгредієнти, відчуття, настрої. Химерний приносив коробочки, перемішував пробники, записував нотатки.
Він вважав себе важливою частиною процесу, але все одно відчував, що не керує нічим.
— Тепер головне — серце аромату, — сказала Ліза, набираючи густу рідину з темного флакона. — Це те, що залишає слід в душі і пам'яті. Ти готовий?
Химерний кивнув.
Вдихнув.
Запах гірчичної квітки, змішаний з ароматом мокрого шовку, розлився кімнатою.
Він закрив очі і раптом побачив себе маленьким у кімнаті дитячого садка, Лізу поруч, сміх, перші обійми, перші поразки, перші перемоги.
— Боже, — прошепотів він. — Це… таке життя...
— Так, — кивнула Ліза. — Тепер воно назавжди твоє.

Флакон, який вони тримали в руках, став символом. Не просто аромату. Не просто бренду. А історії, яку ніхто, крім них, не знав.
— Тепер треба придумати ім’я парфумам, — сказала Ліза, дивлячись на нього.
Він задумався.
— KHYMERNYI, — сказав він майже автоматично. — Як я…
— Так, — усміхнулася вона. — Ідеально. Це ти! Точніше, ми. Але це бренд, який покаже світу… щось більше.
Химерний відчув прилив гордості.
Вперше за життя він зрозумів, що успіх не завжди означає контроль.
Іноді це означає довіритися тому, хто бачить тебе ясніше, ніж ти сам.
Він перевів погляд на Лізу. Вона посміхалася, стежила за кожним його рухом, кожним вдихом.
— Я роблю все, щоб ти не згубився, — сказала вона тихо. — Тільки не забувай, Химерний: твій шлях ще довгий.
Він кивнув, вдихнув глибше, ще раз понюхав флакон.
— Я готовий, — прошепотів він.
І тоді запах KHYMERNYI заповнив кімнату повністю.
Ніби обіцянка майбутнього, яке він і уявити не міг.

***

Кредити дали несподівано легко. 
Не всі, звичайно. Не в банках із величезними логотипами на фасадах, а в невеликому приватному банку "Nova Invest".
— Взагалі, так. Ми бачимо потенціал, — сказав менеджер, розкладаючи документи. — Але ризики високі.
— Тільки не хвилюйтеся, — спокійно відповіла Ліза, — я знаю, що роблю.
Химерний слухав, намагаючись зрозуміти, що відбувається, і одночасно вірив, що все це реально. А чому б ні! 
Він підписав документи, а Ліза усміхалася так, що йому хотілося плакати від щастя чи від страху, він сам не знав.
Перший офіс був зовсім маленький.
Трохи схожий на лабораторію: полички з флаконами, столи, ноутбуки, запах спирту і ефірних масел.
Там працювали справжні професійні парфумери та технологи.
— Добре, — сказала Ліза. — Ви готуєте формули, я контролюю. Він — наше лице. Ідеально, правда?
Химерний кивав і піддакував. Він приносив всім каву, натискав кнопки, іноді випадково робив щось правильно, і всі аплодували.
— Не перебільшуй, — посміхалася Ліза, — але ти — символ.
Міні-фабрика була невелика, як маленький театр аромату.
Технологи заважували інгредієнти, і новітні технології, флакони миються під ультрафіолетом, етикетки друкуються на лазерному принтері.

Химерний дивився, як з нічого народжується бренд, і відчував, що цей світ його любить.
Перша премія прийшла неочікувано швидко.
— Номінація "Найперспективніший бренд року" — на церемонії, де блискучі сукні, гучні тости і червоні килими.
Химерний стояв поруч із Лізою, намагаючись виглядати впевнено.
Він підняв нагороду і подумав і сказав:
— Це моє життя! Я зробив це! 
Але ввечері, коли він повернувся додому, усе відчулося інакше.
Химерний сидів у кріслі, дивився на свій трофей і розумів, що його щастя — це її щастя.
Що його заслуга -- це її заслуга. Що його перемога... 
Ліза робила все. Він лише плив за течією.
Відчуття легкого піднесення змінилося першим натяком тривоги.
— Все добре, — шепотів він сам собі, вдихаючи аромат "KHYMERNYI".
Але флакон пахнув тепер не солодко, а гіркувато і важко, як попередження:
— Насолоджуйся, поки можеш.
Химерний заснув із трофеєм на колінах, а його думки кружляли навколо: бізнес, кредити, технологи, аромати, Ліза, премія… і страх, що піднесення закінчиться так само, як почалося. Як закінчувалося все в його житті — раптово.