I Сабая. 2

Перебуваючи в глибокому трансі, Анаша знову відкрила свій банківський рахунок. Одиниця і шість нулів. Валюта - долар. Помилки бути не може. За таку цифру варто віддячити, а якщо вийде, то роздобути ще кілька схожих. Тоді її життя стане ідеальним. 

Відповідь на запитання, яке тихо ставила підсвідомість: "А якщо ця жінка помилилася і ти не її онука?" - Анаша придушувала всередині себе. Частково, вона приймала думку про зміну ролей і той факт, щоб стати шахрайкою замість "Нефритової королеви", хоча, краще вже це називати "нахлібницею". 

Дитячий будинок подарував їй деякі навички боротьби і виживання на кшталт дрібної крадіжки і легкої жорстокості - вона любила пригнічувати і керувати. Останнє допомогло їй зробити кар'єру, і мабуть, зруйнувати особисті взаємини. 

Коли пубертат закінчився, гормони заспокоїлися, і клітина системи відчинилася навстіж - Анаша кинулася геть і старанно придушувала в собі набуті якості вихованця дитбудинку. Вона стала зразковою громадянкою: платить податки, нехай і не всі, успішною кар'єристкою, прекрасною сім'янинкою. І все звалилося в один день. 

Але якась "бабуся" вирішила розбудити її підлітковий азарт, заманюючи грошима в солодку пастку. 

Анаша не довіряла їй. Вона довіряла цифрам. Це не могло бути підробкою. Банківський рахунок захищався її колишньою компанією, яка й пропонувала скорочувати обсяги заплачених податків, тому мав сильне шифрування. Туди могли покласти тільки реальні гроші. 

Вона вирішила перевірити. 

Ввівши в пошуковий рядок фразу: "Що носять у Єгипті взимку?", вона побачила, що температура рідко опускається нижче 59 градусів за Фаренгейтом. Зайшовши на сайт, вона погортала каталог одягу. Не те, щоб їй було нічого взяти з собою, це була перевірка реалістичності грошей. 

Чорний щільний корсет із синьою вишивкою невідомих етнічних мотивів і червоно-золотим колібрі, що розпускає свої крила і переходить у найтонший шифоновий ансамбль на плечах, акуратно закриваючи їх своєю вишуканою тканиною, одразу приглянувся Анаші. 

1200 доларів - досить велика сума, щоб вона з обережністю віддавала її за такі екстравагантні речі, але зараз вона натиснула "оплатити". 

З її рахунку списалася грошова сума, а повідомлення на електронній пошті свідчило про успішну угоду. Присвиснувши, вона відкинулася на дивані. 

Вона тихо розсміялася, закривши обличчя руками. Вона тепер багата. І більше нема про що переживати. 

Це була перемога. Три тижні кошмару закінчили просто зараз. Вона потягнулася за банкою пива, яку нещодавно відставила і, приклавшись губами до трубочки, ковтнула п'янку рідину. 

Сміючись, усміхаючись і наспівуючи якусь віддалено знайому мелодію, вона встала і покружляла кімнатою. Меблі перед її очима пливли і зливалися у величезне коло, яке не могло зупинитися саме по собі. 

Її вестибулярний апарат не витримував кружляння - щиколотка підвернулася й Анаша впала на підлогу. 

Трубочка вилетіла з відкритої банки і рідина, поштовхами, вихлюпнулася Анаші на обличчя. 

Вона лежала і дивилася на стелю, що кружляла.

-Стоп. - Раптом пробурмотіла Анаша. - А на коли в мене квиток? 

Їй здалося, що вона схопилася, але її тіло зовсім не піддавалося контролю. Відкривши чат із "Нефритовою королевою", вона насилу змогла прочитати дату. 

- Це що, сьогодні? - Тупо запитала вона, мружачись і знову розглядаючи дрібний шрифт. - Це сьогодні? 

Її пальці затремтіли, вона набрала номер аеропорту. 

- Так, такий рейс запланований завтра на 05:40. 

- А, не сьогодні, так? Добре... 

Вона безвольно впала на підлогу, тримаючись за ніжку журнального столика. 

Зазвучала музика вітру, у двері знову увійшли. 

- Не довго ти гуляв. - Апатично прокоментувала Анаша, насилу приймаючи сидяче положення. 

- Твій стан погіршився. 

- Навпаки. - Вона розтягнулася в усмішці. - Мене покликали у відрядження. 

Зізнатися чоловікові у втраті роботи було рівносильно самогубству. Особливо, після того, як вона спіймала його на гарячому. 

- Ти не можеш їхати такою п'яною. 

- Я відлітаю. У Каїр. 

- Це взагалі де? - Він потер скроню.

- Єгипет. 

- Африка?! Що твоя компанія там забула? 

- Здається, вони знайшли нефритові поклади. Хочуть, щоб я написав їм гарну історію. Що вони знайшли, де і як це буде використовуватися в IT-промисловості. Адже завжди можна розробити нову гру, використовуючи ґрунт із твердого маркетингу. - Вона криво посміхнулася. 

- Це пиво на підлозі? Смердить. - Чоловік затиснув ніс руками. - Повірити не можу, що навіть п'яним, твій мозок так добре працює. Звідки в тобі стільки сили волі?

- Я думаю, що відрядження займе не менше місяця. Коли я повернуся - давай розлучимося? 

- Я не розумію, чому ти говориш про розлучення? 

- Тому що ти кохаєш Світлану. Я знайшла її фотографії на "Джині". Красуня. 

- Я не люблю ніяку Світлану! - Обурився чоловік. 

- Але ти спиш із нею, а не зі мною. 

Він сів навпочіпки і схопив Анашу за підборіддя, змушуючи дивитися у свої очі. Він мовчки дивився і не видавав жодного звуку. 

- Добре. Давай розлучимося. Я просто звик до стабільності, а ти нестабільна. 

- Ідеш до Світлани? 

- Йду від тебе. Я не знаю ніякої Світлани. - Продовжував наполягати він. 

- Йду від тебе. Я не знаю ніякої Світлани. - Продовжував наполягати він. 

Анаша зайшла в душ. Увімкнувши холодну воду - вона стала швидко тверезіти. У неї не зібрана валіза, літак о п'ятій ранку, і навряд чи корсет за 1200 доставлять найближчими годинами. 

Їй доведеться пошукати щось у своїх шафах. 

"Що одягають в аеропорт?"

Гарячий пошук дворічної давності на "Джинн" видав якісь фотографії корейських селебріті. Усі як на підбір у спортивних чорних штанях. 

- Тоді одягну щось таке... Напевно, це зручно... 

О 06:00 стюардеси показували техніку безпеки, поки колеса літака мчали злітною смугою. Живіт Анаші швидко скорочувався. Навіть діафрагмальне дихання не рятувало від заколисування. Вона чіпко вхопилася за ручки сидіння, не дозволяючи своїм сусідам з боків, навіть взятися за її крісло. І заплющила очі. Її трясло дрібним тремтінням. Вона ніколи не літала.