I Сабая.1

Анаша відкрила банку пива. Вона зігнула ногу в коліні й поставила п'яту на диван. Вона почувалася розбитою і пригніченою вже третій тиждень поспіль. Одного дня, отримавши повідомлення про звільнення і перегляд пристрасного поцілунку її чоловіка з незнайомкою в кафе просто на сусідній вулиці біля будинку - Анаша опустила руки.

"У цієї дівчини таке чудове блискуче біле волосся... Я розумію, чому він пішов до неї. Я б і сама до неї пішла..."

Усе, що вона робила останні три тижні, це залишала сумні записи на форумі "Джинн" і потягувала пиво через соломинку.

- Анаша, ти так доп'єшся до невдач. - Вона поплескувала своє набрякле обличчя, дивлячись у дзеркало, але не могла зупинитися.

Її руки все частіше тремтіли, а штучні побажання доброї ночі з чоловіком, лежачи спиною до спини, дратували.

Вона опускалася дедалі нижче емоційними сходами, що й помітили коментатори її гарячого пошуку.

Коментатор А: "Гьооорл, тобі потрібен психолог."

Коментатор Б: "Ти просто приходиш сюди скаржитися і скиглити, замість того, щоб лікувати депресію."

Мало хто міг перейнятися її проблемою по-справжньому.

- Я така нещасна. - Вона закрила обличчя руками, притуляючи банку холодного пива до вени, що пульсує на лобі. - Я абсолютно нещасна...

Гарячий пошук форуму "Джинн" завжди ряснів хештегами про знаменитостей, бізнесменів і світові події. Останні три тижні там постійно перебували пости Анаші Шах. Її особиста сторінка значно додала ваги в підписниках. З трьох їх стало три сотні. І кожен із них чогось чекав.

Пости на затуманену голову стали раптом популярними. І що робити зі славою, яка раптово звалилася, Анаша не знала.

Пролунав звук музики вітру. Вона здригнулася.

Анашу завжди тягнуло до музики й гри на різних інструментах, жоден з яких вона так і не змогла освоїти.

Прогулюючись китайським кварталом у Сан-Франциско під час медового місяця з чоловіком, вона вперше почула звук музики вітру. Неймовірно тонке скло, немов щойно надута прозора куля, розписана блакитними кольорами незабудки, усередині якої грали переливчасті дзвіночки при кожному русі вітру - виглядала так дивовижно, що вона, інтимно притиснувшись до руки коханого чоловіка, попросила його купити цей предмет. Бабуся-продавщиця, яка не говорила англійською, легко прив'язала до синьої ниточки послання з благословенням. Стара китаянка мала суворий вигляд. Своїм сухим тріснутим голосом вона сказала:

- 不要期待幸福。祝福也不会幸福。*
(Не чекайте щастя. Благословення не принесуть щастя.*)

Але, звісно, тоді вони нічого не зрозуміли.

Тепер щоразу, коли відчиняли вхідні двері, дзвіночки відчайдушно дзвеніли. Анаша затулила вуха руками й уткнулася чолом у коліна. Тепер вона тремтіла щоразу, коли чула цей звук.

- Я вдома.

Вона нічого не відповіла.

- Спиш?

- Ні. - Сухо прошелестів її голос у відповідь.

- Знову п'єш? - Чоловік невдоволено цокнув язиком. - Ніколи не помічав у тобі алкоголічку. Усього місяць тижня відпустки, але ти вирішила за перші два тижні спитися.

- Три.

- Що три? За три спитися? - Засміявся він.

- Минуло вже три тижні.

- Це так важливо, що ти мене виправляєш? - Він роздратовано вийшов із кімнати й попрямував на кухню. - Тут знову миша повісилася. Анаша, я ніколи не поважав твої кухонні прагнення, але зараз ти не робиш взагалі нічого. Що ти за господиня, чорт забирай?!

- Давай розлучімося. - Слова вирвалися з її горла швидше, ніж вона змогла усвідомити, що сказала.

- Що? - Він повернувся і насупився.

- Ти приходиш додому тільки щоб поїсти й поспати. Ти взагалі як давно спиш зі Світланою?

- З ким? - Очі чоловіка забігали з боку в бік.

На зламаних речах можна не помітити тріщин, а ось на цілому фундаменті довіри, малесенька щербинка, якої раніше не було - ставала трагедією. На жаль, правда у стосунках давно похитнулася, і фундамент просто розсипався на очах. Однак, зона звички чинила опір стрімкому й раптовому семибальному руйнуванню.

- Ти не знаєш? - Вона криво посміхнулася. - Розлучімося. Тоді я спатиму зі Світланою.

Десятибальний поштовх. Вони обидва втратили рівновагу в цій розмові.

Анаша опустила голову, і сплутане чорне волосся, яке втратило колишній блиск за три тижні пияцтва і депресії, опустилося на її змарніле обличчя, закриваючи його від чоловіка.

- Що ти... - Він підійшов розмашистими кроками. - Що ти несеш? - Він схопив її за гостре підборіддя, змушуючи підняти очі й подивитися на нього. - Що ти несеш?!

В її чорних очах була порожнеча. Чоловік відсахнувся. Він ніколи не бачив у неї таких бездонних очей. Темрява засмоктувала його на дно, запрошуючи приєднатися до сумного танцю музики вітру.

- Я-я... вийду. Тобі потрібно протверезіти. - Стиснувшись у грудку страху, він утік.

Ніхто не очікує, що його злодіяння розкриють. Ніхто не чекає, щоб бути приниженим, навіть якщо знає, що його дії не правильні в особистому відношенні або соціальному розрізі.

Та-та-да... Та-та-да... Та-та-дам...

Дзвіночки заспівали.

Анаша затиснула вуха руками. Її нудило від штучних побажань доброї ночі та сну спиною до спини. Її нудило від незабудок. Від благословень. Весільних фотографій. І від музики вітру.

Її погляд упав на екран ноутбука.

"У вас нове повідомлення."

Нефритова королева залишила повідомлення.

-Пф... І хто називає себе так пишномовно? Навіть у справжніх палацах дотримуються скромних імен...

Вона натиснула кнопку анонімного перегляду.

"Люба моя, Анаша! Пишу тобі вітального листа. Мене звати Джейн Каїн і я твоя бабуся. Твоя мама втекла, коли зберігала тебе під серцем, до Америки через те, що ти була зачата поза шлюбом. На жаль, під час пологів вона померла. Це єдина ниточка, що вела нас до тебе своїм світлом надії. Але після того, як тебе і твого брата розділили в будинку малятка - ми не змогли тебе відшукати... Моя рідна дівчинка, моя онука, ми запрошуємо тебе повернутися додому, до Каїра. Я бачу, що твоє життя в Америці не склалося від самого початку, тож ти нічого не втратиш! Рідна, прилети до мене в Каїр, Єгипет. Прошу! Бабуся дуже сумує за своєю внученькою..."

Внизу листа було прикріплено кілька документів: свідоцтво про народження Ірис Каїн, свідоцтво про народження двійнят Анаші та Фенуку Шах, свідоцтво про смерть Ірис Каїн, свідоцтво про опікунство над Фенуку Шах.

Анаша пальцями розгладила глибоку зморшку між бровами. Ніхто б не повірив у цю маячню. Документи, звісно, мають гідний вигляд, але й чудових майстрів фотошопу було предостатньо.

Анаша, незважаючи на своє унікальне єгипетське коріння, ніколи не цікавилася цією країною і не збиралася залишати США. Нехай вона і була смаглявою дівчинкою з унікальним чорним волоссям - серед розмаїття мешканців - ніхто не дивився на неї як на чужоземку. Вона росла серед американських дітей, нехай більшість із них, як і вона, мали громадянство лише за паспортом.

У когось була багата фантазія і доступ до деяких засекречених документів. Звідки у простої людини може бути доступ, особливо у літньої людини? Або людина не проста? Або... "Нефритова королева" стверджує, що в Анаші є брат із двійні... Яка маячня. Але якщо є хтось молодий, тоді, можливо... Ця людина може бути хакером. А якщо це якась організована атака? А якщо це атака від її колишньої компанії? Вона отримала хорошу компенсацію перед звільненням.

Анаша тривожно ковтнула.

"Якщо тобі не вистачає грошей - надішли мені номер свого банківського рахунку..."

Анаша не стала дочитувати й тремтячою рукою схопила телефон, що лежав поруч із ноутбуком.

- Добрий день!

- Доброго дня, служба порятунку, розкажіть про вашу проблему.

- Мені пишуть шахраї й просять написати їм мій банківський рахунок!

- Щось іще?

- Так! Ще вони надали деякі документи, схожі на ті, що є в моїй біографії!

- Я з'єднаю вас із поліцією.

Після короткого гудка, поліціянт вислухав звернення Анаші.

- Кол-центр зовсім зледащів. Вони зовсім перестали вчити статут і з'єднують із нами без жодної особливої причини.

Анаша з подивом відсунула телефон від вуха. Чому цей чоловік так дивно з нею розмовляє.

- Дівчино, слухайте. - Нарешті він звернувся до неї. - Немає жодного складу злочину. Ми не можемо відкривати справу на основі ваших підозр. А якщо це справді ваша родичка, тоді ви спочатку подаватимете заяви, потім - забиратимете її. А нам возитися зі стосом паперів через вас. Якщо здійсниться злочин - зв'яжіться з нами знову.

Коли його полум'яна промова скінчилася, Анаша поставила запитання, яке застрягло в її горлі одразу після його фрази про відсутність складу злочину.

- Чому ви не можете провести профілактичне розслідування? А якщо ці люди вже давно промишляють подібним бізнесом? А якщо вже були жертви, які теж зверталися в поліцію, а ви проігнорували їх? Гей! Ви там! На іншому кінці дроту! Чуєте, шматки сміття?! А?! - Уся злість, яка накопичилася на звільнення, чоловіка і життя загалом, виливалася на голову поліцейського брудними помиями. - Якого біса взагалі має бути злочин, щоб його розслідувати?! Якого біса я взагалі до вас звертаюся... Пішли ви всі в дупу! Непотрібні таргани, що живуть на мої податки. Ні чорта не робите і, ні чорта не знаєте, тільки й умієте, що просиджувати свої штани, брати хабарі та задавлювати молоді таланти, що прийшли з палаючими серцями, перетворюючи їх на таких самих дурних і грубих стегенець. Бай!

Не намагаючись вислухати відповідь поліцейського, вона кинула слухавку.

- Дебіли...

Анаша працювала в компанії інформаційних технологій, і нехай вона займалася лише контентом - вона вміла проводити аналіз.

Зібравши в анонімній вкладці скріншоти повідомлень і документів. Вона перейшла на звичайний режим і написала:

"Я не можу повірити в справжність документів і прилетіти в Каїр."

"Я можу купити тобі квиток і переказати гроші на рахунок. Тобі так буде спокійніше?" Негайно прийшла відповідь.

В Анаші було кілька рахунків, деякі з них були фіктивними, щоб переказувати свою основну зарплату й ухилятися від непомірних податків. Більша частина зараз пустувала. Вирішивши, що вона нічого не втрачає, Анаша набрала цифри підставного рахунку. Не забувши зробити нові скріншоти в анонімній вкладці.

За 15 хвилин вона отримала два повідомлення одночасно: у листування прийшов авіаквиток, без заповнених даних паспорта, але з припискою "заповнити на стійці реєстрації". І щось булькнуло на порожньому рахунку.

1000000.

Анаша потерла очі.

Від кількості нулів у неї розфокусувався зір.

Вона подумала, що, напевно, сума була переведена в грошах Єгипту, вона полізла в конвертор: 32 тисячі доларів. Величезна сума. Отримавши таку просто так можна радіти.

Вона відкрила повідомлення і написала "Нефритовій королеві":

"Це щедрий дар. Дякую. Тепер я зобов'язана прилетіти в Каїр?"

"Люба, ти нічого не зобов'язана. Я просто можу дозволити зробити своїй онучці подарунок у мільйон доларів. Але я буду рада бачити тебе у себе в гостях."

Анаша перечитала повідомлення тричі, насупившись дедалі сильніше. Зрештою, вона відкрила рахунок.

1000000 $.

"Я вирушаю в аеропорт."

Зрештою - гроші чудово мотивували діяти.