Розділ 32.2

Я неодноразово згадувала його очі, сповнені болем і злістю, у той момент, коли заявила, що хочу стати вартовою. Хоч спочатку сприйняла його за зрадника, але з часом, коли емоції вщухли, змогла зізнатися собі, що його слова були вимовлені аж ніяк не для того, щоб зіпсувати мої плани. Так він хотів уберегти мене від долі Мікейли. Але як тільки починала думати про це, на душі ставало важко, і я знову дозволяла темній частині душі взяти наді мною контроль.

— Ні, тоді він не хотів боротися зі своїми побратимами, навіть після їхньої зради. Він вирішив стати вартовим набагато пізніше.

— Що його підштовхнуло до цього?

Він не міг просто так різко передумати.

— Ти вже знаєш, що він був хранителем. Після Небесної війни занепалі повинні були відбути покарання в Пеклі, а потім присягнути на вірність Правителю Пекла. Одного разу один із них убив дуже близьку подругу Адама — Ніану. Вона померла на його руках. Він знайшов її з глибокою раною, яка вже не встигала зцілитися. Це сильно підкосило його. Він і раніше не був особливо балакучим, але після її смерті замкнувся в собі і майже розучився усміхатися. Вбивцю не могли знайти. Тоді Адам сам вирішив стати вартовим. Він сам шукав убивцю. Думаю, саме для цього й вирішив приєднатись до нас.

Я розуміла почуття Адама. Він теж жадав помсти. По суті, наші історії були чимось схожі. І він, і я втратили близьких для нас людей, ми обидва вирішили стати вартовими, щоб поквитатися з їхнімм вбивцями.

«Тоді чому він мене не підтримав? Чому намагався відмовити від того, що зробив сам?»

— Він знайшов убивцю? — запитала у Лейли.

— Ні, але Адам відігрався на інших демонах. Тоді його попросили допомогти затримати угруповання, яке підлаштовувало людям такі ситуації, за яких ті були змушені згрішити заради свого порятунку. Він повинен був допомогти схопити їх і доставити архам, щоб ті допитали їх та вирішили подальшу долю.

— Хіба вартові можуть насильно переносити когось у Небесну залу? — одразу вчепилася в її слова.

— Так, але подібні переміщення дозволені лише зі злочинцями і лише до Небесної зали. В інше місце ми просто фізично не можемо нікого перенести. Про це я мала розповісти тобі пізніше, але якщо ми вже почали це обговорювати, то розповім детально. Деякі порушники Небесного закону добровільно погоджуються вирушити до архів, бо розуміють, що у будь-якому разі вони вже програли. Це стосується примусів. Вони всі приносили клятву крові, тому Правитель Пекла міг відправити їх у пекельний вогонь із будь-якої точки світу лише за одну спробу втечі. Щоб вартовий насильно перемістив порушника до архів, він має взлетіти разом із ним. Зазвичай, ми для цього знерухомлюємо їх і піднімаємося в повітря. Після того, як набираємо достатню висоту, переміщуємось до Небесної зали. Процес той самий, тільки цього разу ти тягнеш за своєю сутністю ще одну божественну істоту, а Небесний зал тобі це дозволяє.

— Ясно, — кивнула я, обмірковуючи почуте. Потім спитала: — А що далі сталось з Адамом? Ти сказала, що він повинен був відправити порушників до вартових, але не уточнила, що він їх відправив.

Лейла хмикнула.

— У цьому й суть. Він убив їх усіх. — Вона зробила виразну паузи. — Мене там не було, але інші вартові говорили, що він озвірів і навіть не дав їм можливості підібратися до демонів. Вони намагалися вислизнути, але він діставав їх швидше. Інші вартові навіть не зрозуміти, що відбувається, як демони вже були мертві. Було пізно когось рятувати. Їхні тіла були в жахливому стані. Його і самого демона встигли сильно поранити, але він не звертав уваги на це. Він був одержимий демонами. — Вона знизала плечима. — Так кажуть, а я сама в нього про це не питала. Можливо, історія перебільшена, але він порвав демонів на частини. Це факт.

Ось чому тоді в готелі після невдалого ритуалу Ейдена Адам лише одним кидком ножа зумів заткнути Ліама. Схоже, що його історія була відома всім і його побоювалися. Ось що насправді ховалося за його спокоєм та мовчанням.

Неприборкана спрага помсти.

— Як відреагували архи? Адже вони не могли йому це просто пробачити.