Розділ 30.5

— Бачу, ви трохи здивовані. Я сказав, що зв'язався з Ґабріелем через його підручних. І це так. Чого ви не знаєте, так це те, що я особисто вистежив його через них.

— Ти знаєш, де він? — пожвавішав Рафаїл.

— Я знав, — виправив його демон. — Але час іде і все змінюється. Маю сумнів, що він настільки дурний, щоб залишатися там. Але я можу його знову знайти.

— Він не бреше, — повідомив Гавриїл. — Справді, думає, що зможе це зробити. Але наші очікування не завжди збуваються. Наші найкращі вартові не могли його знайти. Чим ти кращий за них?

— Зміг раз, зможу і ще раз. Ніхто не винен, що ваші вартові не відрізняються особливим розумом. Я знаю, що та як шукати. Думаю, ви чули про мою роботу в роки правління Беліала. Саме тому ви хотіли, щоб я став Правителем Пекла. Ніхто не знає світ демонів краще за мене.

— Що ти хочеш? — запитав Михаїл.

— Ти не смієш ставити нам умови! - втрутився Уріїл. — Тут ми головні. Ми вирішуєш, що з тобою буде. Якщо не скажеш, де переховується Габріеля, будеш вічно горіти в Пеклі.

Всі архи невдоволено поглянули на нього.

— Ваше право. — Ейден знизує плечима, демонструючи свою байдужість до слів арха. У нього навіть спина і руки виглядають розслабленими. І цей в той час, коли я відчуваю його шалене хвилювання. Здавалось, що його емоції живуть окремо від тіла.

— Пекла я не боюся. Занадто багато разів там побував. А якщо вб’єте мене, то полегшите мені життя.

— Що ти хочеш? — повторив Михаїл.

— Хочу мати можливість знайти Габріеля і взяти участь у його затриманні. А до цього моменту відкласти моє покарання. Ах, так, ще попрошу вас зменшити перебування в Пекла. Двісті років буде цілком достатньо.

— Ти можеш шукати його вічність, — розлютився Уриїл. — Де гарантії, що ти навмисно не затягуватимеш час?

— Тоді обмежте мені час. Якщо я за місяць не знайду Габріеля, відправте мене до Пекла.

— Ми маємо все обдумати, — промовив Михаїл.

Повисла тиша. Архи сиділи на місці і мовчали. Зрідка вони переглядалися між собою. Це була їхня мовчазна розмова, як і в нас з Ейденом. Напруження зростало з кожною секундою їхнього мовчання. Потім вони знову глянули на нас.

— Даємо тобі місяць на пошуки Габріеля. Якщо ти дотримаєшся своїх слів, ми дозволимо тобі бути в складі вартових, які вирушать на затримання Габріеля. Після цього ти відправишся в Пекло на двісті років. Але щоб наш договір набув чинності, ти маєш принести клятву крові Правителю Пекла. Ти погоджуєшся на це?

Полегшення Ейдена м’якою хвилею огорнуло мене.

— Якщо ви так наполягаєте, то нехай буде так, — байдуже відповів демон.

— Кендра, — звернувся до неї Михаїл.

Вона кивнула і пальцем покликала демона. Він мовчки пішов до неї.

— На коліна, — наказала вона.

Усередині Ейдена вирувало невдоволення після цих слів. Він ламав свою гордість, але все ж таки з кам’яним обличчям виконав наказ.

Демониця провела кігтем по долоні. Звідти полилася темно-червона, майже чорна, кров. Ейден зробив те саме.

— Чи клянешся ти у вірності Правительці Пекла? — з непроникним виразом обличчя спитала Кендра.

— Клянуся, — рівним тоном відповів Ейден.

— Чи клянешся ти за будь-яке порушення Небесного закону горіти в пекельному вогні?

— Клянусь.

— Чи клянешся ти служити мені та своєму Творцю?

При його згадці Ейдена накрила хвиля огиди, зневаги та гніву.

— Клянуся, — намагаючись тримати рівний голос, відповів він.

— Тоді з цього моменту твоя клятва набирає чинності. Віднині твоя сутність належить Правительці Пекла і нашому Творцю. А тепер закріпимо клятву кров'ю.

Вона простягла свою закривавлену долоню. Ейден потиснув її. На кілька секунд їхні тіла спалахнули, як смолоскипи. Коли вогонь погас, вони відпустили руки. Ран на них уже не було, а ось на долоні демона мигнув якийсь вогненний знак, а потім зник.

— Якщо більше немає питань, то всі можуть бути вільними, — оголосив Михаїл.

Ейден підвівся з колін і підійшов до мене.

— Ні, — заявила я. — Я ще не закінчила. Хочу зробити одну заяву.

Гордо задерла підборіддя та розправила плечі.

«Ти що твориш?»

Проігнорувавши чужий голос, продовжила:

— Я хочу стати вартовою.