Розділ 4.4

— Адам, що ти скажеш? — Нейтан звернувся до нього.

— Я згоден з Лейлою. Але не варто забувати, що Кендра могла збрехати нам.

Наставник кивнув, приймаючи його слова, а потім оголосив свій вердикт:

— Гаразд, нехай буде так. Але якщо ми не знайдемо жодних доказів проти Беліала, то розповімо архам слова Кендри з її згоди, але не скажемо, що це вона нам доповіла. Нехай вони самі розбираються з ним.

Я видихнула. Небезпека знову обійшла мене, але не зникла, а лише затихла до потрібного моменту. Вона вичікує, а потім нападає, коли ніхто не очікує цього. І наступного разу мене може спіткати поразка.

Нейтан вимкнув музику на телефоні. Кендра зняла навушники і шпурнула їх на стіл.

— Жалюгідний плейлист, — не втрималася від коментаря.

— Як довести, що Беліал підставив Ейдена? — одразу поставив їй питання наставник.

— Потрібно спростувати звинувачення. Мені не відомо, у чиєму саме вбивстві його підозрюють. Знаю тільки, що це сталося в одному з провулків Деріленда. Там був задушений чоловік. Це, за словами Беліала, бачив якийсь демон. Найскладніше — дізнатися, кого саме вбили. Далі все просто. Ви як вартові «випадково» зацікавитеся цією справою та почнете шукати вбивцю. Потім через архів звернетесь до Правителя Пекла і запитаєте у нього, чи він щось знає про це. Звичайна процедура. Ви ж часто звертаєтеся до нього за інформацією про витівки демонів. Беліал повинен розповісти вам правду і назвати свідка, який бачив вбивство. Його архи викличуть на Небесний суд і допитають. Там він у всьому зізнається.

— Якщо його слова виявляться правдою, тоді Ейден справді вбив людину і ми матимемо право його допитати. Якщо брехатиме, то дізнаємося, хто змусив демона це робити, а Ейдена повернуть сюди. — Нейтан схвально кивнув. — У будь-якому разі ми дістанемося до нього. Значить, потрібно дізнатися ім'я людини, яку вбили.

— Не проблема, — сказала Лейла. — У мене є знайомий вартовий у відділенні поліції Деріленда. Я дізнаюсь у нього, хто помер від удушення останнім часом. Не думаю, що таких випадків багато.

— Добре, — кивнув Нейтан.

— Я зробила все, що в моїх силах, — Кендра підвелася з крісла. — Далі справа за вами.

— Якщо дізнаєшся щось ще, повідом нам, — попросила я.

— Ти знаєш, де шукати нас, — додав наставник.

— Скажи свій номер, — демониця звернулася до мене.

Я продиктувала їй. Вона не стала записувати, а лише кивнула.

— Сподіваюся, це не знадобиться, — промовила Кендра і розчинилася в чорному миготінні.

А за кілька хвилин мені надійшло повідомлення з невідомого номера.

«Нікому не повідомляй цей номер і не патякай, що він у тебе є. Пиши сюди лише в екстреному випадку, якщо справа пов'язана з нашим спільним засранцем. Решта мене не стосується. Дзвонити не смій. Смайл злого демона».