Розділ 42. між небом та землею. На межі

Життя чудесна, це помічаєш це, коли

воно навшпиньки проходить повз.

Марк Леві

Після того як Ярослав з важким серцем терміново виїхав до Одеси, Кіра намагалася не залишати Злату одну. Тому після роботи вона відразу помчала до подруги додому і дівчата цілий вечір проводили разом. Вони вже повечеряли та, тепер зручно розташувавшись на м'якому дивані, дивилися дуже захопливий фільм і весело теревенили між собою, коментуючи сюжет.

— Ого, ну і час пролетів! — Кіра здивовано глянула на годинник в телефоні. — Антон вже скоро додому повернеться. Златочко, подружко моя... — вона з теплом звернулася до Злати. — Давай я зателефоную йому і попереджу, що у тебе переночую? Мені так спокійніше за тебе буде. Бо мало що…

— Ні ‒ ні! В цьому нема потреби, — запевнила її Злата. — Антон чекатиме тебе! Іди до нього! Ти та так зі мною багато часу проводиш. Навіть незручно якось.

— Нічого страшного. Мені не важко. Антон обійдеться! Він все розуміє. Зараз я тобі більше потрібна. До того ж я йому не дружина, тому у мене немає перед ним ніяких зобов'язань! — з усією серйозністю заявила Кіра, демонстративно склавши руки на грудях. — І я можу робити все, що захочу! Хочу ‒ ночую у найкращої подруги, а захочу – піду в нічний клуб відриватися до самого ранку!

— Кіро... — Злата скрушно похитала головою й посміхнулася одним куточком губ.

"Вона непоправна!"

— Ну що "Кіро"? — з легким роздратуванням промовляє Кіра, задумавшись про щось своє. — Маю право!

— Кірочко моя, — сказала Злата тихим ласкавим тоном, прочитавши її думки. Вона присіла ближче до подруги. — Я знаю, про що ти зараз думаєш і як для тебе це важливо! — торкаючись її руки, вона дивиться на Кіру розуміючим поглядом. — Антон дуже тебе кохає. Я тобі це точно кажу! Тільки наберися трохи терпіння! Іди до нього! За мене можеш не хвилюватися. Зі мною все нормально буде.

— Ні, Злат! — Кіра категорично похитала головою. — Я все ж таки залишуся. Тим більше, що Ярослав наполегливо просив, щоб я приглянула за тобою. Термін вже не маленький! Краще тебе не залишати одну. Раптом тобі щось знадобиться або, не дай Боже, погано стане, а нікого поруч не буде ?! Що тоді, га?

— Ну правда, Кір! — Злата вклала у свої слова всю силу переконання. — Ти вибач мені, не подумай, що я тебе жену. Але ви всі настільки оточили мене увагою та турботою, що й кроку не даєте спокійно ступити! — пояснила вона без роздратування в голосі. — Я звичайно, ціную це і дуже вдячна всім вам! Я не знаю, що б я без вас робила! Але занадто велика увага трохи напружує, я втомлююся від цього, розумієш? А тут ще мама постійно телефонує ‒ ти ж сама бачила. Я прекрасно розумію, що вона хвилюється, боїться, але цим ще більше нервує мене. Хочеться реально взяти й вимкнути телефон! Я відчуваю себе просто немічною людиною, яка сама взагалі нічого не в змозі зробити! Це мене бентежить.

— Злато, ну що ти таке кажеш! — вигукнула Кіра, дивлячись на Злату. — Бентежить її... До чого тут це? Вагітних взагалі небажано залишати надовго самих. А у тебе складний випадок. Мало що може статися. Навіть не думай нічого такого! Чуєш? До речі, ти коли до лікаря йдеш?

— Через два дні, — Злата сумно зітхнула у відповідь. — Ярослав хоче швидше залагодити свої справи, щоб встигнути повернутися до цього часу. Ти спокійно можеш йти, Кірочко. Вдень ще дівчата з фонду до мене заходили, ми довго обговорювали про організацію спеціальних "контейнерів добра" для нужденних. Це мене виснажило. І зараз мені дійсно потрібно побути на самоті. В тиші.

— Ну так я тут у вітальні залишуся, а ти йди до себе в спальню, насолоджуйся тишею та спокоєм скільки завгодно! — пручалася Кіра. — Не бачу в цьому жодної проблеми! Так що я залишаюся! — рішуче заявляє вона, всім своїм виглядом показуючи, що не збирається нікуди йти.

— Гадаєш, я не знаю, що ти все одно будеш все одно заглядати до мене і перевіряти? — посміхнулася Злата доброю посмішкою. Милі ямочки заграли на її щоках. — Кір, як щось, то я в першу чергу зателефоную не тобі, а в "Швидку"! — її обличчя знову стало серйозним. — Але я нормально себе почуваю, тільки голова трішки болить. Все буде в порядку.

— Це, якщо ще будеш в змозі зателефонувати, — пробурмотіла про себе Кіра. — Ну не знаю, Злат. Не подобається мені все це, — з великим сумнівом промовила вона. — Але раз ти так наполягаєш ...

— Антон заїде за тобою?

— Ні. Він зараз ще на роботі буде. Затримується трохи. Я таксі викличу. — відповіла Кіра. — Ти відпочивай, нічого не роби! І ось ще ... Не здумай вимикати телефон! Зрозуміла? Тільки спробуй! — в знак попередження вона показала свій маленький тендітний кулачок.

— Зрозуміла ‒ зрозуміла, — засміялася Злата. Миле й одночасно загрозливе обличчя Кіри її тільки тішило. — Я не буду вимикати телефон. Обіцяю.

*****

Підклавши подушку за спину і загорнувшись в затишну ковдру, Злата зручно розташувалася на ліжку і читала книгу. Кішка Аська примостилася поруч, тихенько муркаючи уві сні. Після прочитання кількох сторінок Злата вже солодко засинала, коли несподіваний телефонний дзвінок змусив її здригнутися.

— Кіро! Ти з глузду з'їхала?! Нічого, що я вагітна? — обурено вигукнула Злата, піднявши слухавку і сонно позіхаючи. — Я дрімала вже. Ти мене налякала!