Розділ 36. Цивільний шлюб. Протиріччя

Цивільний шлюб особливо образливий для жінок тим,

що вона перестала на нього ображатися.

Сатья Дас.

Наступного ранку Злата заїхала до Антона в лікарню. Вона береться за дверну ручку й обережно входить в палату друга. Почувши тихі кроки, Антон розплющує очі.

— Златочко... Привіт, дорогенька! — промовляє він слабким голосом. Щиро зрадівши подрузі, Антон спробував трохи піднятися в ліжку. Його обличчя перекошується від болю, а з грудей виривається болісний стогін.

— Лежи ‒ лежи! Не рухайся! — стурбовано каже Злата, поклавши на тумбочку пакет з фруктами, які йому принесла.

— Так зручніше? — запитує Злата, дбайливо поправляючи йому подушку. — Сильно болить, так? — вона сідає поруч й дивиться на Антона співчутливими очима.

— Дякую. Та нічого. Терпимо, — відповідає він, важко опустивши голову на подушку й для переконливості ледь помітно посміхнувся. Антон відчував себе трохи ніяково від того, що Злата бачить його в такому стані. Але він дійсно дуже зрадів її приходу.

— Як же ти нас налякав! — все ще хвилюється Злата. — Учора нас усіх не пустили до тебе.

— Та я знаю. Кіра казала мені. Це добре, що ми одні зараз. Мені треба поговорити з тобою, поки вона не прийшла.

— Щось останнім часом всі хочуть зі мною поговорити, — усміхається Злата. — Розмовляти з людьми й уважно їх слухати – це частина моєї роботи. Тим паче, що ця людина – мій дуже хороший друг! Про Кіру? — насторожено питає вона, згадавши вчорашню розмову з Кірою.

— Так, про неї, — відповідає Антон, підтверджуючи її здогадки. — Вірніше, про наші з нею стосунки, — він важко зітхає, не знаючи як почати цю важку розмову.

— Я слухаю тебе, Антоне! — в голосі Злати відчувається напруга. Кіра та Антон дуже дорогі їй й вона щиро хоче, щоб вони були щасливі разом. Якщо у них щось не налагодиться, це буде дуже ‒ дуже сумно.

— Ось ти скажи мені, як жінка. Як розумна, мудра жінка й психолог! — почав Антон, зібравши всі свої сили. — У сучасному світі ви не гірше за чоловіків плануєте своє життя: отримання актуальної освіти, подорожі екзотичними країнами, заняття йогою та багато іншого! У вас маса абстрактних інтересів, які не несуть ніяких "нафталінових" запитів! І раптом серед усього цього інтелектуального роздолля – жіночий крик: "Хочу заміж!" — емоційно вигукнув Антон. Він випадково зачіпає свою травмовану руку й морщиться від болю.

— Гей ‒ гей, легше! — захвилювалася Злата. — Антоне, тобі важко розмовляти! Не думаю, що зараз дуже вдалий час... — вона похитала головою. Але варто було їй лише поглянути Антону в очі, щоб зрозуміти, що він налаштований дуже серйозно.

— Чому ти раптом заговорив про це? — з щирим подивом запитує Злата, зовсім не очікуючи, що Антон порушить цю тему. — Кіра?

— Так. Кіра, — зітхає Антон. — Вона часто почала мені казати про це. Вчора теж мені злегка натякнула. Ми розмовляли з нею й так до слова прийшлося ...

"Чорт! От Кіра! Зараза! Ну говорили ж вчора про це! Тактовністю вона у нас не відрізняється!" — лається про себе Злата, вважаючи, що з боку Кіри зараз це було зовсім недоречно.

— А ти? — питає Злата, злегка примружуючи очі.

— Та я якось поки не думав про це. Це хіба щось змінює? Ми живемо разом і я її дуже люблю та не збираюся її кидати. Що ще потрібно? Не розумію. Може, ти краще поясниш мені?

— Це дуже важко пояснити, адже не піддається розумному контролю, — Злата знизує плечима й на секунду задумується. — Напевно це те, що жінкам дається на рівні інстинктів. Жіноча природа влаштована так, щоб віддавати свою любов, піклуватися. Генетична спрага! — підсумовує вона. — Мабуть, Кірі вже хочеться якоїсь стабільності, визначеності. Упевненості. Ось звідси й з'являється у багатьох жінок пунктик "Хочу заміж!" — з останньою фразою Злата несподівано засміялася. У відповідь Антон теж не зміг стримати свою посмішку ‒ дзвінкий, теплий невимушений сміх Злати трохи підняв йому настрій та подіяв, як цілющий бальзам на душу. Він навіть забув про свій біль від отриманих травм.

— У нас з Кірою все добре! Ми кохаємо один одного! — не вгамовується він. — Невже якийсь папірець має значення? Для мене це неважливо й не має ніякого значення.

— Якщо для тебе це неважливо, так зроби це для неї! Це буде принаймні чесний вчинок! — каже Злата. — Цивільний шлюб ‒ це сучасно, актуально та не суперечить особистій свободі. Це зручно, але й тут ховається протиріччя:багато жінок в цьому "союзі" вважають себе заміжніми, а чоловіки – ні. Вони вважають себе вільними, адже офіційно не одружені. І я не думаю, що ви, чоловіки, насправді не розумієте важливість офіційного документа. Бо це ‒ відповідальність, обов'язки, спільне прийняття важливих рішень й тому подібне. Це все має навіть "юридичну" сторону. Така відповідь тебе влаштовує? Чи в тебе інші думки з цього приводу? Ти, звичайно, можеш не погодитися зі мною, але ти запитав – я відповіла. Попри те що я жінка, я намагалася бути об'єктивною та чесно сказати, що думаю з цього приводу.

— А ти хіба не хочеш заміж? — Антон ставить їй пряме запитання.

— Та чому ж? — усміхається Злата, подивившись на друга незворушним, впевненим поглядом. — Я все ж таки жінка. Якщо я скажу, що не хочу ‒ злукавлю. Але я не перетворюю це на "ідею - фікс"! З іншого боку, у мене заміжжя викликає дещо інші асоціації ‒ не зовсім приємні. Був якийсь психологічний бар'єр, — з сумом зітхнула вона.