Розділ 24. Формула сестринських відносин

Хороший психолог легко введе тебе в своє становище

Карл Краус

— Сонько, вставай вже! — Злата всіляко намагається розбудити сестру, але Соня лише сонно пробурмотіла у відповідь. Повернувшись на інший бік, вона ще міцніше обняла свою подушку.

— Прокидайся! Ти чуєш мене? — Злата наполегливо смикає її за плече. — Ти ж сама просила обов'язково тебе розбудити. Ти сьогодні в училище збиралася заїхати. Соню! Вставай, кажу! Як маленька, їй ‒ Богу!

— А я кажу, відчепися! — Соня невдоволено відмахнулася рукою. — Що ти пристала до мене? Я завтра поїду туди. А зараз дай мені поспати! Гаразд? Й так голова тріщить! — вона демонстративно ховається з головою в ковдру. Соня всім своїм виглядом давала зрозуміти, що вона й далі збирається дивитися солодкі сни й ніяка сила не зможе її змусити встати з ліжка.

— А у мене не болить! — саркастично вимовила Злата, поклавши руки за спину. — Сонь, ну це якось несерйозно, — вона присіла на край ліжка. — Завтра ти вже додому їдеш! Ти мамі сказала, що затримаєшся ще на один день тому, що хочеш заїхати в училище! Ти й так школу кілька днів вже пропустила. А в тебе контрольні скоро почнуться!

— Ну й що? — пробурчала під ковдрою Соня. — Контрольна з математики тільки через два дні. У мене немає проблем з предметів! І взагалі... — вона нарешті піднялася на ліжку та прямим поглядом подивилася на сестру. — Хрін з цією школою! Ненавиджу її.

— Нічого собі заявочки! В чому справа? У тебе проблеми з однокласниками? Як у тебе справи в школі? — Злата почала засипати її питаннями. — Ти щось не договорюєш?

— Злат, давай потім. Добре? — Соня зараз не була налаштована на розмову. — Просто дістало все! Пів класу мене просто бісить! А так все нормально. І я спати хочу! — вона знову впала на подушку і закрила очі, намагаючись знову заснути.

"Ну, Сонька! Постривай! Зараз я тобі покажу!" — у Злати був грайливий настрій. Їй навіть захотілося трохи подуріти! Вона вийшла з кімнати й повернулася вже через пару секунд з пульверизатором для квітів.

— Так ти встаєш чи ні? — не збираючись здаватися, Злата знову смикнула Соню за плече.

— Ні, — стоїть на своєму Соня. — Я ж сказала! — не розплющуючи очі, вона натягнула на себе ковдру і сховала носик в подушку. Злата демонстративно закотила очі.

"Схоже, що батьки не помилилися, коли їй ім'я вибирали!"

— Я рахую до трьох! — не поступається Злата. — Якщо ти зараз не встанеш, я тебе сама з ліжка підніму!

— Ага. Щас! — сонним голосом пробурмотіла Соня. — Я не встану з цього ліжка, навіть якщо на місто буде падати великий метеорит!

"Ну, а це ми зараз подивимося!"

— Раааз... — почала Злата, повільно розтягуючи слова. — Дваа... — продовжує вона, але у відповідь не було жодної реакції. Не звертаючи уваги, Соня і далі продовжувала безтурботно сопіти. — Три! — не роздумуючи, Злата тут же добряче бризнула водою Соні в обличчя.

— Аааа! — пискнула Соня. — Що ти робиш?! — від несподіванки, вона різко схопилася на ліжку. — Ти з глузду з'їхала! Вона ж холодна!

— Я тебе попереджала! — Злата дзвінко засміялася.

— Златко, ти ненормальна! — Соня похитала головою, струшуючи з себе холодні краплі.

— Я знаю, — сміється Злата. Чергові бризки води полетіли на Соню.

— Ну досить! — благально промовила Соня, тікаючи від Злати. — Перестань! Я ж мокра! Все ‒ все! Я встала вже! — здаючись, вона витягнула руки вперед.

— От і добре! — досить посміхнулася Злата. — Зараз поснідаємо. Ти йди у ванну, а я поки на стіл поставлю. Тільки давай швидше! — квапить вона. — Часу не так багато! Мені в лікарню треба заїхати, а потім на роботу.

— У ванну обов'язково? Ти мене вже "вмила"! — пробурчала Соня, все ще солодко позіхаючи. — Ярослав де?

— Йому терміново потрібно було бігти ‒ зателефонували з роботи. Навіть поїсти нормально не встиг, — зітхнула Злата. — Засмутився, що не зможе сьогодні зі мною до лікаря поїхати. Ти ж не хочеш, щоб твоя сестра снідала в гордій самоті? — склавши долоні, вона зобразила нещасне благаюче обличчя. Від розчулення, Соня засміялася у відповідь...

— Сонь, ну що таке? — стурбовано запитала Злата, помітивши, як Сонька задумливо копирсалася в напівпорожній тарілці, так і не доїдаючи свій омлет. — Ти чому не їси? За сніданком ти жодного слова не вимовила... Соню, ау! — вона клацнула пальцями перед обличчям Соні, не отримавши відповіді. — Ти на якій планеті? Спустися на Землю!

— А? Що? Вибач, я просто задумалася, — стрепенулася Соня. — Ти щось говорила?

— Ти якась сама не своя, — насторожилась Злата, пильно дивлячись їй в очі. — Що з настроєм? Скажи чесно, у тебе якісь проблеми?

— Тільки ті, які зазвичай бувають в моєму віці:неконтрольовані емоції, гормональні вибухи й бурі! Але ти не парся, я не з тих підлітків, які будуть впадати в депресію, різати собі вени або стрибати з моста. Зі мною все в порядку! — піднявшись зі свого місця, Соня підійшла до сестри й чмокнула її в щічку. — Дуже дякую! Все було дуже смачно. Піду вже збиратися, — взявши на ходу чашку зі столу, вона зробила ковток вже остиглого чаю. — Ми разом виходитимемо? Тебе почекати?