Розділ 20. Творчість починається з ідеї

Творчість не чекає ідеального моменту.

Вона створює свої власні ідеальні моменти зі звичайних

Брюс Гаррабрандт

— Нарешті приїхали! — з полегшенням вигукнула Злата, коли вони з Ярославом піднялися на п'ятий поверх. — Вдома і стіни лікують. Точно. Стіни лікують! — вона заворожено поглянула на стіну, яку Ярослав ще влітку розмалював. Її очі раптом спалахнули осяянням. — Слухай, — вона обернулася до Ярослава, який вставляв ключ у двері. — Пам'ятаєш, ти якось говорив, що не дивлячись на свою зайнятість, ти відчуваєш надлишок творчої енергії й не знаєш, що з цим робити? До того ж ти ще казав, що не зовсім відчуваєш свою значущість в цьому. Адже так?

— Ну так. Є таке. А ти це до чого хилиш? — Ярослав кинув на неї здивований погляд.

— Я здається знаю, що з цим потрібно робити! — по виразу обличчя її читалося, що у неї в голові з'явилася несподівана ідея. — Зараз розповім.

— Уже цікаво, — заінтриговано вимовив Ярослав і, відчиняючи двері, пропускає Злату у квартиру. — Що ти задумала?

— Я спочатку у ванну, добре? — каже Злата, вішаючи куртку. — Я швидко!

— Добре, — відповів Ярослав. — Я буду чекати.

Доки Злата була у ванній, Ярослав знаходився на кухні й розігрівав їжу на обід. Він саме ставив на стіл, коли Злата вже переодягнувшись у вільні спортивні штани та футболку, зупинилася біля порога кухні. Вона провела рукою по своєму волоссю і, поправивши високий довгий хвіст, перекинула його через плече. Злата сперлася об одвірок і, ніжно посміхаючись, спостерігала за Ярославом.

"Як я раніше жила без нього?!" — Злата не відривати очі від коханого, який так старанно господарює на кухні. Те, як він злегка нахилився над столом, зосереджено стиснувши губи, і так ефектно працював ножем, нарізаючи хліб, не могло не викликати у Злати бажання і пристрасть, яка змітає все: бар'єри, всі цінності й почуття, занурюючи в напівсвідомий стан. Злата прекрасно розуміла, що їй на недовгий час потрібно утриматися від цього, тому вона з усіх сил боролася, щоб не кинутися до нього. Їй було так добре в цей момент! Златі навіть власна квартира здалася зовсім іншою. Тут все почало набувати "сімейних" відтінків. Домашній затишок – запорука внутрішнього морального спокою і психологічного комфорту. У неї було таке відчуття, що вона зараз знаходиться в стані нірвани, і від цього їй навіть ставало трішечки страшно, здавалося, що все в одну мить може розлетітися на друзки. Адже за справжнє щастя потрібно платити високу ціну. У житті нічого не дається легко.

— Оу, ти вже тут? — злегка збентежений голос Ярослава вивів її з чарівних і в той самий час хвилюючих думок. — Ти так тихенько увійшла, що я навіть не почув! Чому стоїш? Іди, сідай! Зараз буду тебе годувати! — він поставив на стіл тарілку гарячого овочевого супу.

— Ух ти! — захоплено вигукує Злата, сідаючи на стілець. — Виглядає дуже апетитно! Ти коли встиг?!

— Я прокинувся сьогодні рано, — відповів Ярослав. Він також налив й собі в тарілку та приєднався до Злати, сівши навпроти неї. — Ти хотіла мені щось сказати? Я слухаю тебе, — взявши шматок хліба, Ярослав, уважно глянув в її обличчя.

— О так! Я ось про що подумала... — почала розповідати Злата, із задоволенням відсьорбнувши суп з ложки. — Я часто в одну дитячу лікарню навідуюся з благодійними цілями, так би мовити... Так ось. Непогано було б розмалювати там стіну в холі. Ну не знаю, — вона трохи замислилася і злегка розвела руками. — Це має бути щось барвисте, яскраве! Веселий сюжет якогось доброго, душевного мультфільму, наприклад. Те, що буде викликати посмішку, розумієш? Ці сумні лікарняні стіни дуже сильно пригнічують, — пояснює вона. — Дітки там знаходяться на тривалому лікуванні, а більш затишна, позитивна атмосфера сприятиме якнайшвидшому одужанню. Наскільки успішним буде лікування, також залежить і від психологічного настрою. А коли стіна вже буде розмальована, я організую, щоб там поставили великий акваріум з рибками. Вийде такий собі куточок релаксації. Діти зможуть там навіть гратися! Не потрібно недооцінювати силу мистецтва. Воно може одночасно направити в інше русло і допомагає висловити як позитивні, так і негативні емоції й почуття. Ти сам прекрасно знаєш про це! — Злата прикрила його руку своєю долонею. — Арт ‒ терапія дуже часто використовується навіть в психології. Я сама не рідко застосовую методику проєктивних малюнків, особливо в роботі з дітьми. Ну що? Згоден?

— Так, звичайно, — на підтвердження своїх слів Ярослав енергійно закивав головою. — Це чудова ідея! Можливо, навіть вже через пару днів ми разом туди з'їздимо і ти мені все покажеш і розкажеш, окей? — він з захопленням дивився на Злату. Ярослав щиро дивувався тому, наскільки її вистачає на багато і багатьох! Це вимагає колосальних моральних людських сил! Звідки вона їх тільки бере?! Ловлячи кожне слово Злати, він був просто зачарований її особистістю.

— Дуже добре! — зраділа Злата. — А що там з виставкою? До грудня не так вже й довго! — діловим тоном запитала вона. — Антон пропонує у себе в закладі провести. Він каже, що і фуршет в день відкриття на себе візьме. Не всі ж в галереях влаштовують. До того ж з цим дуже важко. Тим паче художникам - початківцям.

— Так, ми говорили з ним про це. Я не проти зробити персональну виставку саме у нього. Приміщення світле і дуже просторе. Тому прекрасно підходить для такого заходу. Це вигідно нам обом, — Ярослав нестримно засміявся. — Це бізнес!