Розділ 6.1. Енергетика музики.

Насолоджуйтесь життям і музикою, яка допомагає сховатися

від жорстокої реальності світу, нехай хоча б на кілька хвилин.

Вілле Вало

Час біг зі швидкістю світла, його неможливо зупинити. Ніби й не було весни. Був тихий ранок, місто оповите темрявою ще мирно ніжилося в ліжку. Прийшло літо, вітер був літнім, теплий і неквапливий подих світу. Варто лише встати, поглянути в віконце, і ти розумієш: ось воно ‒ свобода і життя! Ось він, перший ранок літа! Червень... До чого ж солодко звучить! Він віє сонячним світлом і блаженною лінню! Але лінощі ‒ це не про Злату. Справ у неї було дуже багато. Вона вже давно прокинулася і збиралася в київський міський центр служби дітей, сім'ї та молоді, в якому вона працює. А потім ще потрібно забігти в благодійний фонд. Адже сьогодні Міжнародний день захисту дітей! І в честь цього планувався традиційний візит в спеціалізовану лікарню, щоб підтримати хворих діток. Злата завжди прагнула допомагати людям, особливо дітям, які потребували цього. Це стало частиною її життя. У цьому вона знаходила себе і відчувала свою потребу, бо вміння співпереживати й розуміти один одного робить людей "чистішими", мудрішими та добрішими. Звертаючи увагу на людей, ти стаєш комусь потрібен і розумієш, що в цьому житті тобі відведена чимала роль.

Ярослав все частіше з'являвся в житті Злати. Він ставав її невіддільною частиною. Починало відбуватися те, чого вона боялася. Злата гнала від себе ці думки, намагаючись йти проти своїх почуттів. Всупереч долі. Але усвідомлення того не давало зрозуміти наскільки це сильніше інших емоцій. Іскорка, що потрапивши одного разу в людську душу, вже не дає їй спокою, а в серці спалахував маленький, невпевнений боязкий вогник.

Літо. А що літо? Є щось прекрасне в ньому. А з літом прекрасне в нас.

*****

— Класно виглядаєш! — Кіра відміряла Злату оцінювальним поглядом, коли та відчинила їй двері. Злата була в коротеньких спортивних шортиках і маєчці, а волосся було зібране у високий довгий хвіст. — Ти ось так на концерт збираєшся? Нє-є. У такому вигляді ти будеш до мене в фітнес ‒ клуб ходити.

— Не зрозуміла... Який ще концерт?! — Злата підняла брови.

— У "Caribbean Club"! Там сьогодні концерт Алекса, — пояснює Кіра. — Ходімо!

— Якого ще Алекса?!

— Та що ти все одне й теж! — Кіра вже починає дратуватись. — Ну Олександр ****** ... Рок ‒ музикант. Він ще в музичному проєкті брав участь! Забула вже чи що?

— Аа. Алекс! Звичайно, пам'ятаю! Хіба його забудеш? Він просто божественно співає! Чудовий хлопець! І дуже талановитий, — із захопленням говорить Злата, згадуючи виступи артиста.

— Ну ось! А я тобі про що? У нас дві години. Давай швидше!

— Я не збиралася нікуди йти. Не хочу, — пручається Злата.

— Тебе ніхто не питає!

— Я так розумію, у мене немає вибору? Ти просто ставиш мене перед фактом? — Злата починає тихенько сміятися.

— Абсолютно вірно! Ну-у, хіба... — Кіра робить паузу. — Тільки, якщо у тебе з Ярославом немає ніяких планів.

— Та ні. Вероніка з нами?

— Та яке там! Не може вона, — буркнула у відповідь Кіра. — Загадкова така... Десь у хмарах витає!

— Вона закохалася! — жартома засміялася Злата.

— Ой, хто б казав! — Кіра теж сміється. — Давай збирайся!

— Та йду вже! Командує тут вона.