ХІІІ. Квіти суму гіацинти

Гаряче сонце купалося в хмарах, а море весело сміялося.

Свято на острові д'Авелес було в самому розпалі.

Голова союзу рибалок Ватек вирішив поєднати святкування подвійного дня народження Боніфації Дорлент та Юстина Бредта з традиційним Днем рибалки, який мав стародавнє коріння.

З давніх-давен прибережні жителі проводили старовинний обряд – моління про Першу Рибу, своєрідне заклинання сивих морських богів про поліпшення лову. Вшановували Нептуна, їли юшку та насолоджувалися музикою. Жителі острова, більшість з яких були рибалки, дуже любили цю священнодійство.

На святі були переважно рибальські сім'ї, чужинців до таких церемоній допускали неохоче. Тому художник Фабіан Петтчер на свято не пішов, але для Клауса Ферроля, його помічника Ганса Кресса і Харити було зроблено виняток. Перші готували різні піротехнічні чудеса, а Хариту запросила сама Боніфація Дорлент.

 Ферроля радісно вітав Томас Вільсон, старий моряк з Гертонської лікарні, з яким вони обнялися і довго розповідали один одному про мінливість життя.

На подив Харити, на урочистості майнула й худа, сутула постать вчителя Гревса. З чуток, його запросив Ватек.

Побути у форті для його охорони зголосилися Генрі Вансульт із його подругою Дам'єною.

Народ почав сходитись до полудня, з деякою недовірою поглядаючи на новачків – Ферролей, Кресса та Гревса.

Будинок Дорлентов примикав до пустиря, по краях якого стояли високі тополі та кипариси. У саду росли сині, темно-рожеві та білі гіацинти.

На стовпах, флюгерах, гілках дерев були розвішані ліхтарики.

На обширному подвір'ї від ґанку до воріт розташовувався нашвидкуруч споруджений павільйон, що упирався в зарості винограду. Під тентом встановили грубі дерев'яні столи, покривши їх клейонками. До них приставили табуретки, зверху яких були покладені довгі дошки, вкриті грубим рядном і мішковиною для зручності сидіння.

Через відчинені ворота можна було вийти на пустир, де стояли намети з їжею. Спритні торговці відразу відкрили кілька крамниць, продаючи дітям і жінкам усякі дрібниці. Навколо ходили обірванці з підозрілими обличчями і брудні діти, що лущили насіння.

Боніфація та Юст стримано приймали подарунки, які, за традиціями цього острова, були дуже простими, недорогими та, як правило, необхідними для господарства.

Спочатку гості сіли до столу, заставленому їжею, починаючи від рибних страв і смаженої дичини - закінчуючи короваями хліба та всілякими напоями. У величезних суліях була місцева горілка «Корка», а хто хотів - пив ялівцеву горілку, куплену в Лімасі.

 Ватек організував доставку розкішного виноградного вина, якому віддавала перевагу жіноча частина селища. Бочку з вином привіз на возі Гунс, племінник Ватека, він же її завантажив і закотив під навіс, вибив затичку, і утворилася черга: всі почали підставляти глиняні, розписані морськими квітами та дивовижними рибами кружки, під струмінь темно-червоного вина.

Шумно привітали іменинників і, випивши за їхнє щастя та здоров'я, підняли чари за удачу риболовлі. Швидко запрацювали щелепи – їли багато та з відмінним смаком.

Ватек плеском долонь дав сигнал, і музиканти, які прийшли, стали награвати на різних інструментах народні мелодії. Особливо старалися літній скрипаль, важкий вусач з бубном і худий смаглявий чоловік з контрабасом, що задавали ритм усій музиці. Іноді сольно виступав молодий акордеоніст.

Харита сиділа за столом, підперши щоку долонькою, захоплено слухаючи байки гуляючих, кидаючи в рот солодкі ягоди, підхоплюючи тости, пробуючи різні страви. Їй припало до смаку і легке ігристе вино, якого вона випила зовсім небагато, щоб не обважніла голова. У душі лише був якийсь смуток тому, що поряд немає Фабіана, з яким завжди було цікаво перекинутися слівцем, але саме усвідомлення того, що цей чоловік є в її житті, приємно зігрівало дівчину.

Поруч сидів молодий рибалка Гунс, племінник Ватека, який все намагався розсмішити Хариту всякими сальними і двозначними жартами, а потім поклав їй руку на коліно. Харита руку з коліна швидко прибрала, але намагалася з усмішкою реагувати на жарти, чекаючи на нову стадію свята, під час якої можна було вислизнути з-за столу.

Напідпитку гості затягли пісні, а потім взялися танцювати, та так, що тільки пил летів з-під ніг! Харита встала під деревом, щоб помилуватися танцями, весело плескаючи в долоні при найвдалішому танці.

Кресс уже встиг і поїсти, і випити, і веселився з усіма.

 Боніфація, посміхаючись, затягла в коло танцюючих і сором'язливу Хариту. До неї знову почав клеїтися Гунс, і Харита з трудом терпіла його залицяння. Вона навіть погодилася станцювати з ним два танці, під час яких хлопець намагався притиснути її до себе. Від Гунса неприємно пахло горілкою, і Харита зраділа, коли його покликали друзі. Насамкінець, цмокнувши Хариту в щоку, він обіцяв прийти і зник, на щастя, надовго.

На заході сонця гості взялися стріляти з рушниць по повітряних кулях, підготовлених Ферролем, а деякі встигали зрізати кулями голубів та інших птахів. На щастя швидко темніло, і ця розвага припинилася.

Ферроль майже нічого не брав у рот (з'їв лише трохи сиру та запив його вином), трохи турбуючи цим Хариту. Але він пояснював, що поїсть, коли зробить свою головну справу.