Бонус

Так вже склалося, що всі наші пари осіли у Харкові. Хтось у дорогій квартирі в центрі міста, а хтось переїхав у тісну “сталінку” на околиці. Та не важливо, де і як вони влаштувалися - головне, що кожен з них може назвати себе щасливою людиною.

За ці два роки Поліна з Алексом пережили чимало труднощів. Спочатку був важкий період з пошуком роботи та винайманням першого житла, потім настала черга розлуки, адже Алекс прийняв рішення поїхати на заробітки за кордон - тих грошей, які він заробляв у автомайстерні катастрофічно не вистачало.
Не кожні стосунки здатні пройти випробування розлукою. Закохані сумували, ревнували, сварились, а потім мирились. Запасалися терпінням та витрачали його запас, як тільки наступала темрява. Одно разу Поліна ледь не кинула навчання в університеті, щоб поїхати до Алекса. Зупинило її маленьке диво, а точніше - два.
Саме у цей час народилися їхні братик та сестричка - Даша і Саша. Догляд за малюками дозволив дівчині не зійти з розуму від туги. Вона часто навідувалася додому та допомагала Олені, поки та відновлювала сили після важких пологів. У неї з мачухою (і майбутньою свекрухою) склалися досить теплі відносини. Можливо, цьому сприяло роздільне проживання, а, може, з часом жінки просто звикли одна до одної.
Батько Поліни змінив графік роботи, перейшов до більш пасивної діяльності, аби мати змогу приділяти більше часу малюкам. А ті перевертають будинок догори дриґом, доводячи татусю, що погоні за злочинцями були справжнім відпочинком. Даша - маленьке вередливе цунамі, а Сашко - любитель закотити істерику на рівному місці. Одного разу батьки зізналися, що опинилися на межі фізичного виснаження. Вони залишили молодших на старших та поїхали на кілька днів з дому, щоб відіспатися. Пізніше тато зізнався, що це був його план, аби вкотре довести: діти - це до біса важко. Думав, наче після турботи за малюками Алекс з Поліною передумають заводити нащадків, як мінімум на п’ять років.Та де там. На Різдво вони привезли батькам подарунок у вигляді першого знімку УЗД, тому й святкову кутю спробували разом з лікарями зі швидкої, котру довелося викликати татові. На щастя, все обійшлося лише нервовим зривом та підвищеним тиском.
Пара ще не одружилася, і вони з цим поки не поспішають. Не хочуть, щоб у сімейних фотоальбомах були лише вагітні наречені. Поки що всі їхні зусилля спрямовані на створення комфортних умов для майбутнього малюка, який скоро має з'явитися на світ.
Хрещеною для маленького Михайлика, звісно, обрали Лізу. Та залишилася найближчою подругою для Поліни й навчилася долати відчуття ніяковості, коли залишалася наодинці з Алексом. Вони стали ідеальним підґрунтям для анекдотів про кума та куму. Але ж то дрібниці…

На іншому кінці Харкова подружжя Левицьких готувалося до переїзду. Вони придбали будинок у передмісті та раділи, що скоро зможуть справити новосілля. Чиє життя змінилося - так це їхнє.
Марк отримав місце у міській команді з футболу. Він пережив грандіозну сварку з батьками і вийшов з сімейного бізнесу. Його мама з татом настільки згуртувалися, напираючи з обвинуваченнями у нерозсудливості, що вирішили помиритися. Вони знову одружилися і намагаються відбудувати зруйновані стосунки.
Після закінчення університету Ніка заснувала свій благодійний фонд. Точніше, їй у цьому допоміг свекор, який заходився замолювати гріхи перед родиною. Ця організація займається допомогою сім’ям, котрі опинилися у важких життєвих обставинах.
Томмі ходить у школу і кілька вихідних на місяць проводить у Левицьких. З ним не все гладко, він так і залишився шибеником. Часто отримує скарги від вчителів, приділяє мало уваги навчанню, та із задоволенням зриває уроки. Батьки не можуть з ним впоратися, тому часто підключають Ніку до виховання. Лише вона залишається незмінним авторитетом хлопчика. Від нещодавна Марк влаштував його у футбольний гурток і возить з собою на тренування. Тільки це допомагає приборкувати нестримну енергію Томаса.
Власних дітей вони поки не планують. Одного разу наважилися завести собаку, але навіть на неї не вистачало часу. Пес успішно переїхав жити у Кирилівку до батьків і тепер стабільно отримує аліменти у якості мішка корму та іграшок. Молода сім’я вважає, що спочатку варто міцно стояти на ногах, а вже потім замислюватися про поповнення.
З Оксаною Ніка спілкується так само тісно, як і раніше. Вона втомилася дивуватися тим пристрастям, що вирують між подругою і Тимуром, та вирішила залишатися пасивним спостерігачем.

А спостерігати було за чим. Оксана з Тимуром одружилися, полетіли у медовий місяць, і після нього подали на розлучення. Якийсь час жили окремо, люто ненавиділи один одного, а коли приїхали забирати свідоцтво про розрив шлюбу - зрозуміли, що не хочуть цього. Коротко кажучи, за рік вони встигли зіграти два весілля.
Зараз у них мир та злагода. Звичайно, до того часу, поки не почнуть сперечатися. Варто їм обом розізлитися, як пара перетворюється на дві руйнівні стихії. Тимур - на вогонь, а Оксана - на ураган, що роздмухує його ще сильніше. З часом вони зрозуміли, що це протистояння - не вирок шлюбу. Воно лише додає пікантності стосункам та не дозволяє нудьгувати.
Оксана так і не примирилася зі своїми батьками. Останньою краплиною стало те, що вони відмовилися приїхати на її весілля. Дівчина змирилася з тим, що їхнє місце у душі варто віддати іншим людям. Тому під вінець її вів дядько, а промову від імені матері казала Світлана Миколаївна. На щастя, Мирошниченки з радістю прийняли її у свою родину, як рідну. А, може, вони просто раділи, що таки змогли пристроїти свого непутящого сина. Про це вже історія замовчує…
Кото-Кава завоювала популярність серед містян та гостей Харкова. Дуже скоро Тимур відкрив кілька франшиз в інших куточках країни. У борги від більше не ліз, і з кримінальними авторитетами справ не мав. Через пів року після останньої зустрічі з Ковалем, містом прокотилася новина, що того застрелили у конфлікті через торгівлю наркотиками, шестеро його найманців сіли у в’язницю.
До питання операції Оксана не поверталася. У далеких планах вони з Тимуром припускали, що колись можуть звернутися до послуг сурогатної матері. Та поки їм вистачало тих емоцій, які дарував їхній союз.