На подвір’ї пахло мокрою землею.
Вітер торкався волосся, як кішка лапою.
Осінь була тиха, ніби втомилася.
Навіть горобці цвірінькали пошепки.
Я йшов стежкою до гойдалки.
Калюжі поблискували, наче уламки дзеркала.
І раптом помітив — на лавці лежить великий кленовий листок.
Він був червоний, із тонкими жовтими прожилками.
Нагадував долоню.
Тільки пальці в нього були довші.
І трохи скручені.
Наче він тримав щось невидиме.
Він лежав так нерухомо, що здавалося — спить.
— Ходімо додому, — сказав я йому.
Потім обережно підняв його.
Він зашелестів, як папір у кишені.
Коли я йшов, він постукував об підкладку.
І я думав — це він сердиться чи розмовляє.
Вдома я посадив його на підвіконня.
Поруч із банкою з водою.
Раптом він захоче пити.
Я уявив, як він опустить кінчик у банку.
І прошепоче: «Дякую».
Уночі я прокинувся від ледь чутного звуку.
Це був він.
Він розповідав, що летів довго.
Бачив дахи, голубів, дітей із повітряними зміями.
І що одного разу ледь не потрапив до лап кота.
Потім він замовк.
А вранці на підвіконні залишилася тільки суха тінь.
Вона була легка, як подих.
І я зрозумів — він полетів туди, де листки сплять усю зиму.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
