У моїй шафі є дверцята, про які мама не знає.
Вони маленькі, круглі, з мідною ручкою, і ховаються за зимовими пальтами.
Коли я повертаю ручку, чути шелест.
Ніби розгортають паперовий пакет.
І за дверцятами з’являється вікно.
Але воно виходить не в наш двір.
Там — місто, якого немає на карті.
Будинки там схожі на сплячих китів, а дахи в них дихають.
Іноді вулицями ходять люди з обличчями, схожими на старі годинники.
Їхні стрілки повільно повертаються, коли вони розмовляють.
Одного разу я побачив там хлопчика в зеленому пальті.
Він помітив мене й помахав рукою.
Я помахав у відповідь, і він притулив до скла цукерку.
Я простягнув руку, але цукерка залишилася по той бік.
Наступного дня я відчинив дверцята — а там була тільки стіна шафи.
Ні міста, ні хлопчика, ні мідної ручки.
Тепер я іноді просовую голову між пальтами й слухаю, чи не почується знову паперовий шелест.
А якщо почується — я буду готовий.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
