У бабусі в селі зорі висять низько.
Наче лампочки на мотузці.
Ми з дідом сидимо біля криниці.
Відро тихенько дзвенить своїм ланцюгом.
Трава пахне молоком і чимось солодким.
Наче її щойно погладили.
Далеко гавкають собаки.
І в цьому гавканні більше спокою, ніж шуму.
— Бачиш? — дід показав на найяскравішу зорю.
— Там живуть рибалки.
Я уявив, як вони сидять у маленькому човні.
І ловлять світло на тонкі вудки.
Іноді вони сміються.
Тоді на землі стає світліше.
Ми мовчали й слухали, як у траві шарудить їжак.
Місяць був круглий, як кришка відра.
Я сказав:
— Якщо в мене буде корабель, я підпливу до них. І попрошу трохи світла.
— Але не для ліхтаря. А щоб воно лежало в моїй кишені.
— І світило там, коли стане темно й страшно.
Дід кивнув, ніби знав, що так і буде.
А зоря мигнула один раз.
І знову стала нерухомою.
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
