1

Населення хутора було винищено до опівночі. Вовкулаки з'явилися, як тільки останні промені червневого сонця сховалися за обрієм. Зграя страхітливих істот чорними тінями вислизнули зі смерекового лісу, і почали свій кривавий бенкет. Втомлені після виснажливої праці на полі селяни мирно насолоджувалися тихим теплим вечором, коли на них обрушилася неприборкна лють безжальних вбивць. Чинити опір могутнім монстрам звичайній людині було практично неможливо, тому дуже скоро на хуторі загинули майже всі його жителі.

Пощастило вижити тільки дванадцятирічному хлопчиську. Маленький шибеник Андрійко цілий день споруджував потайний сховок на дереві, яке росло на околиці хутора. Там в розлогій кроні старого дуба його і застали вечірні сутінки. Захований серед густого листя дерева хлопчик дивився, як мерзенні істоти розлючено, терзали тіла його односельців, слухав страшні крики болю вмираючих людей, і, ціпеніючи від жаху, благав Бога про порятунок. І Господь почув прохання дитини. Вдосталь наситившись людським м'ясом і кров'ю, вовкулаки так і не помітили переляканого до смерті малюка.

Андрійка випадково знайшли міліціонери через декілька днів після трагедії, що трапилася. Виснаженого, напівживого від страху хлопчика насилу відірвали від дерева і після численних розпитувань відправили до найближчого дитбудинку, де він і провів подальші п’ять років свого життя. Очманіла від неймовірних результатів розслідування влада, врешті-решт, була вимушена «зам'яти» цю криваву подію, а на дитину ще тривалий час багато оточуючих дивилися як на недоумкуватого психа.

Після служби в армії до нього якось відвідав блідий немолодий чоловік з чіпким проникливим поглядом і з прикметною військовою виправкою. Загадковий візитер без жодних недомовок почав розмову про те, що хлопець так безуспішно прагнув всі ці роки забути. Бесіда між ними вийшла довгою, непростою, але як не дивно все-таки достатньо результативною. Гарненько все, обдумавши і ретельно зваживши все «за» та «проти», хлопець прийняв пропозиції незнайомця і незабаром став бійцем надсекретного спецпідрозділу по боротьбі з різною демонічною нечестю.

Якій таємній організації або спецслужбі належав загін, в якому опинився хлопець, Андрій не знав, і відверто кажучи, ніколи особливо не прагнув це дізнатися. Братерство, в яке він потрапив, зразу ж прийняло його як свого рідного. Тут всі були трішки дивними. Кожен у минулому пережив, якусь жахливу трагедію. Багато хто володів незвичайними здібностями або унікальними дарами. Однак в колективі завжди панував дух товариства, взаємовиручки і поваги.

Після декількох років наполегливого навчання і виснажливих тренувань він став справжнім професіоналом-мисливцем. Юнак оволодів багатьма прийомами рукопашного бою і навчився досконало поводитися зі всіма видами ручної вогнепальної і холодної зброї. Він багато годинами скрупульозне вивчав всю відому людству інформацію про звички, особливості будови, і поведінки тих монстрів, з якими йому судилося боротися в найближчому майбутньому.

Але головне він відкрив в собі одну унікальну здатність. Андрій зрозумів, що може вистежувати різних демоном залишаючись при цьому абсолютно непомітним для них. Це доленосне відкриття хлопець зробив на своєму першому бойовому завданні, коли його загону довелося знищувати вампіра у нетрях підземних комунікацій одного великого міста. Розлючений кровопивець був надзвичайно сильний, і лише завдяки щасливому випадку хлопцеві тоді вдалося ухилитися від його гострих ікл. У ту мить він найбільше прагнув одного – стать невидимим для монстра. І трапилося диво. Вампір раптом почав розгублено кидатися зі сторони в сторону не в силі зрозуміти, куди так раптово зникла його жертва. А Андрій, морщачись від огиди, з силою увігнав осиковий кілок в груди, небезпечному кровососу отримавши свою першу перемогу над демонічним створінням.

Летів час. Парубок змужнів, перетворився на молодого симпатичного чоловіка. Роки безперервної боротьби з потойбічною нечестю загартували його серце, привчивши як до радощів перемог, так і печалі поразок. Він часто бачив загибель оточуючих його людей, сам був із смертю запанібрата і давно вже відносився до цієї безжальної старої з косою як до чогось буденному і невідворотному. Але остання втрата неабияк ошелешила Андрія. Раптова загибель Володимира, незмінного командира їхнього бойового загону, його найближчого друга і багаторічного соратника викликала у нього справжній шок.

Те, що трапилося щось страшне і невідворотнє, чоловік відчув на рівні підсвідомості. У багатьох мисливців з нечистю була надзвичайно розвинена інтуїція, якій вони завжди звикли довіряти беззастережно. Не став сумніватися в своїх відчуттях і він. Засівши за комп'ютер Андрій почав ретельний пошук будь-якої інформації здатної хоч якось укріпити або розвіяти його тривоги.

Півгодини роботи з Інтернетом все ж таки підтвердили його якнайгірші побоювання. Володимир був звіряче вбитий в маленькому курортному містечку в передгір'ї Карпат. Крихітна нотатка про цей жахливий злочин на сайті кримінальних новин практично не містила ніяких подробиць, окрім паспортних даних загиблого і того, що тіло жертви було буквально розірвано в клапті.

Оскільки зробити таке могла, швидше за все, тільки тварюка демонічна, у Андрія не залишалося сумнівів з приводу його подальших дій. Порушуючи всі писанні і неписані правила їх Братерства, він поспішно зібрав найнеобхідніше і відправився в дорогу. Якийсь нез'ясовний поклик змусив його забути про всякі заходи безпеки і кинутися з'ясовувати, що ж все-таки трапилося з його найближчим другом і колегою.

   Весь день пройшов в дорозі. Прямуючи автомобілем по нескінченній стрічці сірої автостради, чоловік згадував свого вбитого товариша. З Володимиром Андрій познайомився в перший же день свого перебування в Братерстві мисливців за нечистю. Той був дивовижним поєднанням рішучості і безстрашності в бою і м'якості і дружелюбності в спілкуванні зі своїми братами-товаришами. Досвідчений наставник і умілий психолог він швидко зумів знайти ключик до особливостей характеру кожного члена їхнього бойового загону.