- Глава 6.2 -

Поки чоловіки обговорюють всі нюанси роботи, я думаю про те, що тепер робити. У мої плани взагалі не входило бачити Мирона кожного дня. А може, ну його все це і піти у декрет? До речі, це непогана ідея. Зовсім скоро я зможу це зробити. 

Коли Артуру телефонують, він вибачається і залишає кабінет, тим самим залишаючи мене віч-на-віч з Мироном. 

– Я помітив, що ти не сильно задоволена тим, що доведеться залишитися тут, – заявляє, відкинувшись на спинку крісла. 

– Це правда. В моїх планах цього не було, – кажу стримано. – Але в першу чергу я помічниця Артура, тому готова потерпіти.

– Тобі настільки неприємна моя компанія? – здіймає вгору брови. 

– Саме так, – кажу. 

Очі б мої тебе не бачили!

– Як проходить вагітність? З дитиною все добре?

Питання Мирона ставлять мене у ступор. Я не розумію, він жартує, чи як?

– Все чудово, – сухо відповідаю. – Давай одразу домовимось, що ти не будеш переходити на особистості. Все, що відбувається зі мною та моєю дитиною, тебе не стосується.

– Але ж це і моя дитина, – заявляє. 

– Ні, не твоя! – встаю на ноги та збираюся піти звідси, тому що Мирон сильно мене дратує. – Ти втратив шанс бути йому батьком, коли на аборт мене відправив. 

– А що тут відбувається? – здивовано питає Захар, брат Мирона. Він розглядає нас обох, а потім зупиняє свій погляд у мене на животі. – Яся? Який сюрприз!

Я дуже сподіваюся, що Захар нічого не почув, саме тому вдаю, що все просто чудово. 

– Привіт! – натягую на уста усмішку. 

– Ти повернулася? Ще й вагітна, – випалює. – Вітаю! Хто щасливий татусь? 

– Ти його не знаєш, – кажу. Схоже, Захар таки не почув нічого. Можна видихнути. 

– Я зрозумів. Все одно вітаю, –  усміхається. – А от Мирон дітей ще не хоче. Чи краще сказати, що не хоче його наречена, котра боїться зіпсувати фігуру. Ти тільки глянь на Ясю, брате. Ну хіба вона не прекрасна?

Обличчя Мирона в цей момент треба бачити. Мабуть, він уявляє, як душить власного брата. Зате сам Захар задоволений, і, якщо чесно, мені приємно, що в цій ситуації він став на мій бік. 

– Я повернувся! – до нас заходить Артур і вітається з Захаром. Вони знайомляться, і далі чоловіки таки підписують контракт. 

Отже, доведеться залишитись тут на певний період, але коли працювати буде все важче, я повернусь у Мюнхен. 

Коли настає час прощатися, Артур тисне руки обом братам, але залишити кабінет не встигаємо. Двері відкриваються і заходить Єва… схожа на дівчину легкої поведінки. На ній надто коротка сукня, як на мене, і виріз на грудях аж занадто великий. Про макіяж взагалі мовчу. Таке враження, що вона в клуб зібралася, хоча зараз тільки обід. 

– А що тут за збори? – здивовано всіх нас розглядає. 

– Тебе не вчили стукати? – питанням на питання відповідає Захар. Він, на відміну від брата, Єву не любить. Від слова зовсім. – Тут дійсно важлива зустріч. 

– Єва! – дівчинка наближається до Артура й оглядає його таким поглядом, наче думає, чи забрати його собі додому. Якось дивно, якщо згадати, що тут її наречений. 

– Артур, – спокійно відповідає чоловік і руку їй тисне. 

– Мирончику, отже, це і є твій діловий партнер? – цікавиться Єва. – Такий молодий. Тобі б моделлю працювати, а не бізнесменом. 

– Керувати бізнесом мені подобається більше, – стримано говорить Артур. – Ми вже підемо. Хочу прогулятись містом в компанії Ясі. 

– Мирончику, так це ж твоя колишня помічниця! – Єва згадує мене та опускає погляд на мій живіт. – Ну тепер зрозуміло, чому вона так несподівано звільнилася! Артуре, ви часом не майбутній батько?

– Ні, – відповідає мій друг. – У цього малюка є батько, і це не я. 

Не знаю навіщо, але в цей момент я дивлюсь на Мирона. Він стоїть поруч з Євою – дівчиною, котра була його мрією, але щасливим не виглядає. Може, це я чогось не розумію, але ця пара дуже далека від щасливої та закоханої. Цікаво, Мирон цього хотів, коли пропонував Єві одружитися? 

– Я пожартувала, – сміється Єва. – Зрозуміло, що такий великий бізнесмен не буде крутити роман зі своєю помічницею. Навколо так багато розкішних жінок. 

Тут мені стає неприємно. З'являється бажання відправити Єву під три чорти. Я навіть рота відкриваю, щоб це зробити, але несподівано починає говорити Захар, і те, що він каже, в моїй голові взагалі не вкладається. 

– Насправді Яся в тисячу разів краща за "розкішних" жінок, про яких ти говориш. Якщо ти хотіла образити її цим, то це низько. Наступного разу двічі подумай перед тим, як рота свого роздутого відкривати. 

– Ти здурів?! – Єва вибухає від обурення, а я щиро дякую Захару за підтримку. Це було несподівано, але приємно. 

– Я правду кажу. Ти образила вагітну жінку. Вагітну моєю дитиною. Я маю повне право її захищати. І буду це робити.

– Що? – мені здається, що у Єви зараз очі повипадають з орбіт. Вона шокована. Я теж, якщо чесно…