9 глава

А в п’ятнадцять років Варя закохалася. Досі не помічала хлопців, а коли зустріла його, не могла повірити, що й справді можна потонути в чиїхось очах, побачити в них душу людини й відчути, що він частина тебе самої.

Він був справжнім принцем для неї, таким гарним, шляхетним та особливим!

Він теж кохав її. Та їх кохання тривало не довго, й було не щасливим.

З часом, його риси розчинилися в її пам’яті, та очі, темні, розумні, проникливі, вона пам’ятала завжди.

Ще багато чого було в ті роки, про що не будемо тут розповідати, щоб не кинути читачів в безодню суму та розпачу, в якому Варя тоді жила.

В особливо важкі дні, вона почала молитися по вечорам. Розкривала перед Богом свій біль, а Він мовчки слухав. І чомусь їй здавалося, що Йому не все одно.

Варя не чекала відповіді, не просила нічого, просто була вдячна Йому за те, що Він поруч, що Він єдиний, кому вона потрібна у цьому житті.

В той час, Бог був єдиним промінчиком світла в її житті.

Ще кілька разів Варя намагалася накласти на себе руки і кожен раз прощалася з Богом:

- Я знаю, що це великий гріх і ті, хто це робить, підуть до пекла. Та я більше не можу так. Більше не можу.. Прошу Тебе тільки про одне, коли в кінці Ти мене судитимеш, то перед тим, як відправиш мене до пекла, дозволь посидіти коло ніг Сина Твого Ісуса.

Чомусь, це було її великим бажанням, сісти коло ніг Ісуса Христа, обійняти Його коліна, притулитися до них, та побути так хоч хвилинку.

Але кожен раз, Варі хтось або заважав або рятував. І вона зрозуміла, що то Бог не дає їй це зробити!

Наступного разу вона добре підготувалася. Купила велику кількість таблеток, залізла на горище покинутого сараю, та закрилася з середини, щоб вже точно ніхто не завадив їй. І проковтнула всі таблетки..

Варя пам’ятає, як дуже сильно зашуміло та закрутилося в голові, стало погано, а далі – темрява. Пам’ятає свої останні судоми. Тепер вона знає, що відчуває людина, коли в неї передсмертні судоми – у суглобах ніби щось свербить, лоскоче, заважає і ти дригаєш рукою чи ногою і не можеш це контролювати.

А через кілька годин Варя прийшла до тями. Й зрозуміла, що це точно Бог їй не дав померти. І якщо Йому так потрібно, щоб вона жила, то й вона ніколи більше так не чинитиме.