Дитина
Передмова
Кажуть, що діти не пам’ятають себе у три-чотири роки. То, мабуть тому, що вони горя не знали в тому віці.
Вона пам’ятає, як тато пиячив, бив маму, як вони ховалися в підвалі, тому що там було тепло в морозні зимові ночі.. Як тато замахнувся на маму топором, а вона закрилася від нього трирічною донькою, і з того часу у неї тремтять руки..
Та чомусь вона любила його, свого тата. Можливо тому, що коли не був п’яний, то й він в ній душі не чаяв, у своїй доці.
Коли виросла, вона не засуджувала маму, розуміла, що вона не витримала й розвелася з татом.
Та на все життя врізалося в її пам’ять, як тато йшов від них. Не хотів, але мусив. Пам’ятає, як виривалася з маминих рук, як кричала, тягнучи до нього свої маленькі ручки. Ніхто не чув, як кричала її душа, якби могли чути, то не витримали б цього крику.
Тато зупинився тоді, повернувся і останній раз поглянув на свою маленьку донечку очами, повними сліз та болю.
Коли батьки розлучаються, мабуть, діти ніколи від цього не оговтуються. Звикають, не показують, та так і не оговтуються від цього удару життя. Удару, від якого батьки не змогли їх захистити.
Не має для дитини горя сильнішого, ніж коли батьки розлучаються. Розбивається на уламки їх життя. Розділився на двоє їх світ. Дитина не захищена, з застигшим болем у душі.
Її звали Варя.
Відредаговано: 12.02.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
