Глава 65: Серце Маяка

— Лінь, — прохрипіла Лей Рін, ухиляючись від чергового удару. — Ми не переможемо. Не так.

Він знав це. Він бачив це. Наглядач не бився. Він танцював. І вони були лише його партнерами в цьому смертельному танці.

— Тоді змінимо музику, — заревів Лінь Янь. Його розум, доведений до межі, знайшов єдиний, божевільний вихід. — Лей, стріляй не в нього! Стріляй у конденсатори на реакторі! Дестабілізуй потік!

— Але це може прискорити вибух!

— Роби!

Лей Рін, не вагаючись, розвернула свою жахливу зброю і вистрілила в один з кристалів, що оточували ядро реактора.

ТУК.

Кристал тріснув, і потік енергії, що йшов до Наглядача, на мить перервався. Його силовий щит замерехтів і згас. Ілюзії зникли.

— Шіан! — заревів Лінь Янь.

Вона вже бігла. Її меч спалахнув люттю. Вона кинулася на справжнього Наглядача, змушуючи його захищатися. Це був танок смерті. Її атаки, швидкі й безжальні, не давали йому передихнути. Але він був занадто досвідченим. Він відбивав кожен удар.

— Лінь, зараз! — крикнула Лей Рін.

Другий постріл вдарив у сусідній конденсатор. Наглядач на мить втратив рівновагу. Його захист ослаб.

Шіан Вей побачила цей шанс. Вона вклала всю свою силу в один-єдиний удар, який змусив Наглядача відступити на крок і розкритися.

Лінь Янь чекав на це. Він не став стріляти. Він підняв свій спис. Це був його бій.

['Енергетична дуга' активована.]

Але цього разу він не випустив її. Він стиснув потік енергії, перетворивши широку хвилю на тонкий, як голка, промінь. Він направив його не в тіло, а в руку Наглядача, що тримала невидимий клинок. Це була його нова навичка. Його контроль.

Промінь прошив руку навиліт. Наглядач вперше за весь бій видав короткий, здивований рик. Його зброя зникла.

Він був беззбройний. На одну секунду.

Цього було достатньо.

Шіан Вей, розвернувшись на місці, завдала останнього, нищівного удару. Її меч увійшов йому в груди по самий ефес.

Наглядач застиг. Він повільно опустив голову, дивлячись на лезо, що стирчало з його тіла. Він подивився на них, і в його стародавніх очах не було ні ненависті, ні болю. Лише нескінченна втома.

— Дякую... — прошепотів він. 

Його тіло спалахнуло яскравим світлом і розсипалося на попіл, який розвіяв вітер від реактора.

Вони перемогли.

Таймер на реакторі зупинився. 00:00:01.

Вони стояли, важко дихаючи, посеред гудіння вмираючої машини. Виснажені. Поранені. Але живі.

Вони виграли.

Але останні слова Наглядача лунали в їхніх головах, як похоронний дзвін. 

— Що... що він мав на увазі? — прошепотіла Лей Рін.

Відповідь прийшла не від них. Вона прийшла від системи. Голос "Сіньшуй" пролунав у їхніх головах, але цього разу в ньому не було ні спокою, ні партнерства. Лише холодний, безпристрасний тріумф.

[Протокол 'Жнива' активовано.  Дякую за співпрацю.]