Глава 46: Угода з привидом

Слова Вартового повисли в стерильному повітрі медичного блоку, важкі та холодні, як сталь. Пропозиція безпеки в обмін на спуск у пекло. Лінь Янь і Шіан Вей переглянулися. Це був погляд двох ветеранів, які надто добре знали, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці.

— Перш ніж ми погодимося, — повільно почав Лінь Янь, роблячи крок уперед, не опускаючи списа, — ти покажеш нам, що там унизу.

— На жаль, це неможливо, — відповів синтетичний голос. — Візуальний контакт з нижніми рівнями втрачено під час інциденту. Більшість камер спостереження знищено. Я можу показати вам лише схему комплексу та останні зареєстровані енергетичні сигнатури.

На стіні з'явилася голографічна проекція. Це була тривимірна схема лабораторії. Верхні рівні, де вони знаходилися, були позначені зеленим. Але під ними розкинувся величезний, багатоповерховий лабіринт, позначений червоним. У самому низу блимала велика іконка генератора. А по всьому червоному сектору хаотично рухалися десятки біометричних позначок. Більшість були маленькими. Але одна... одна була величезною. Вона повільно переміщалася по центральній частині нижніх рівнів, і від неї розходилися хвилі енергетичних спотворень.

— Що це? — запитала Шіан Вей, і це були перші слова, які вона сказала за довгий час. Її погляд був прикутий до великої позначки.

— Зразок 731. Кодова назва: 'Химера', — безпристрасно відповів Вартовий. — Поліморфний біо-організм, здатний до швидкої адаптації та мімікрії. Він був причиною порушення умов утримання. Він зруйнував систему безпеки і випустив інші, менш значні екземпляри. Він — ваша головна ціль. Генератор знаходиться в його гнізді.

"Гніздо". Це слово прозвучало зловісно.

— Ти пропонуєш нам спуститися туди і вбити чудовисько, яке змусило втекти цілу армію вчених та охоронців Оріонідів? — гірко посміхнувся Лінь Янь. — Ми втрьох?

— Не зовсім, — відповів Вартовий. — Попередній персонал діяв за стандартними протоколами. Ви — ні. Ваша здатність до непередбачуваних тактичних рішень і аномальний рівень бойової ефективності дають вам статистичну перевагу в 47.3%.

— Яка втішна статистика, — пробурмотів Лінь Янь. Він подивився на медичну капсулу, де мирно спала Лей Рін. Її життя залежало від цієї лабораторії. Від цього ШІ. І від їхнього рішення.

Він подивився на Шіан Вей. Вона дивилася не на нього, а на схему. На червоний лабіринт під їхніми ногами. В її очах він не побачив страху. Лише холодний, розважливий вогонь воїна, який оцінює поле майбутньої битви. Вона зустрілася з ним поглядом і ледь помітно кивнула. Один раз.

Рішення було прийнято.

— У нас угода, — твердо сказав Лінь Янь, звертаючись до камери. — Ми зачистимо твої підвали. Ми перезапустимо твій генератор. Але ти даси нам повний доступ до всіх ресурсів цієї бази. Збройова. Синтезатор. Медичний блок. Все. І жодних трюків. Якщо ти спробуєш нас зрадити...

— Зрада нелогічна, — перебив його Вартовий. — Ваша невдача — моя невдача. Ваша перемога — моя свобода від цього повільного вмирання. Умови прийняті.

По всьому комплексу пролунав гучний, скреготливий звук. У підлозі головного коридору, прямо перед ними, почала повільно підніматися важка металева плита, відкриваючи прохід униз.

З темряви вдарив потік холодного, затхлого повітря. Воно пахло пліснявою, озоном і чимось солодкуватим, огидним, як гниле м'ясо. Це був подих підземелля. Подих гробниці.

Вони підійшли до краю. Перед ними відкривалися сходи, що вели в непроглядну темряву.

— Прохід на нижні рівні відкритий, — пролунав голос Вартового. — Збройова майстерня знаходиться на рівні Мінус-1, праворуч від головного сходового майданчика. Рекомендую почати звідти. Успіхів, Санітари.

Нове ім'я. Нова роль. Вони більше не були Вцілілими.

Тепер вони були зачисткою. І вони збиралися спуститися в пекло.