Глава 15

Кайан

Минуло близько п'ятнадцяти хвилин. Вона повільно розплющила свої неймовірні зелені очі, погляд яких ще не встиг сфокусуватися на мені. Я не став відсторонятися — залишився лежати поруч, продовжуючи міцно обіймати її. На нас чекала надто важка розмова, тож сили зараз були потрібні обом.

​Коли її погляд нарешті став ясним, вона шоковано розширила очі, втупившись у мене.

​— Не злися. Так треба. Тільки така близькість покращить наше самопочуття, — швидко промовив я, намагаючись випередити її крик. — Я нічого тобі не зробив, лише встиг підхопити тебе у ванній і приніс сюди.

​— Розповідай... що зі мною... поки я тебе не прибила, — прохрипіла вона. Голос був слабким, але тон — загрозливим.

​— Ми — істинна пара, — коротко кинув я, завмираючи в очікуванні реакції.

​Її зіниці розширилися ще дужче, здавалося, вони зараз займуть усю райдужку.

​— Що-о-о?! Це такий тупий жарт? — моя маленька лисичка почала закипати від люті.

​— Ні. Такими речами не жартують. Я відчув твій запах ще на святі. Якби ти була перевертнем, ти б відчула мій, і тоді б усе зрозуміла без слів, — пояснив я, намагаючись говорити якомога спокійніше.

​— Це якась дурня! — вона шипіла мені в обличчя, але встати не намагалася, так і залишаючись у моїх обіймах. — По-перше, я не перевертень, то як я можу бути парою вовку? А по-друге, ти сам казав, що Боги вас покарали й істинні пари зникли! То якого біса ти розповідаєш мені ці казки?

​— Ці дві речі пов’язані. Боги справді покарали нас, зробивши так, що істинні пари перестали з’являтися серед нашого виду. Відтепер вони виникають між перевертнями та представниками інших рас. Саме завдяки такій парі ми дізналися про звірства мого дядька та його радників. Одна з наложниць короля виявилася істинною нашого гвардійця, — почав я пояснювати, намагаючись вловити кожен рух її очей.

​— Це якась нісенітниця… — тихо видихнула вона.

​— Зовсім ні. Навпаки, у цьому є логіка. Перевертень ніколи не завдасть шкоди своїй парі й нікому не дозволить цього зробити. Боги вирішили знищити жорстокість коханням. Вперше за кілька років з’явилася істина пара, а через кілька місяців народився перший малюк зі звіром... від людини… Боги дали нам шанс, – вона слухала мене затамувавши подих. 

Я відчував крізь ковдру, як шалено б’ється її серце, як важко здіймаються її груди. Я бачив, як руйнується її звичний світ, і знав, як боляче їй зараз це усвідомлювати.

​— Чому мені так погано? — вона заплющила очі й ледь чутно прошепотіла.

​— Коли перевертні зустрічають свою пару, вони перші кілька днів буквально не відходять одне від одного. Знайомляться, пізнають, притираються... щоб якнайшвидше закохатися. Потім з’являються мітки, які об’єднують пару в єдине ціле. Чим швидше це стається, тим легше обом. Якщо ж почуття довго не з’являються, пара починає згасати. Виснаження з кожним днем стає все сильнішим. Померти від цього неможливо, але провести залишок життя в безпорадному стані — цілком.

​Вона важко зітхнула і розплющила очі. У них блищали сльози. Моє серце пропустило удар, боляче стиснувшись від її страждань.

​— Цей зв’язок... його ніяк не розірвати? — запитала вона, відчайдушно стримуючи ридання.

​— Ні, Еллі. Такого способу не існує, адже пари з’єднують самі Боги. Якщо вони так вирішили, ми не в силах це змінити, — я лагідно витер пальцями вологі доріжки з її щік. — Я розумію, як тобі важко це прийняти. Але тобі стане легше, щойно ти відкриєш для мене своє серце... бо у моєму ти вже є.

​— Це моє покарання за нечесне життя? За те, що грабувала, зламувала чужі оселі та крамниці? — вона схлипувала, безсило б’ючи маленьким кулачком мене в груди. — Чому Боги обрали саме мене твоєю парою? Невже вони не знають про моє ставлення до перевертнів?

​— Можливо, саме тому вони й обрали тебе, Елоїзо? Щоб випалити твою ненависть? Ми не всі монстри. Тих, хто чинив злочини, було всього дві сотні на кількасот тисяч порядних істот. Ми справді нічого не знали... Окрім тих, хто цим займався. До того, як у замок почали привозити дівчат, король Азару, старший брат мого батька, відправив більшу частину армії на інший край королівства. В дику глухомань, де було кілька невеликих сел. Там ми боролися з невідомою хворобою, що перетворювала перевертня на дикого, скаженого звіра, здатного вбити власну сім’ю. ​Батька призначили командувачем. Ми роками виловлювали нещасних, намагаючись зрозуміти, що спричиняє це божевілля. А виявилося, що король влаштував це навмисно. Один щур підливав отруту воїнам та селянам, щоб вони дичавіли й відволікали увагу. Ми дізналися правду лише тоді, коли зібрали армію і пішли на штурм палацу. Саме та істинна пара, гвардієць і людина, відкрила нам очі на жахіття, що були за стінами палацу й тому ми пішли все зупиняти.

​Я замовк на мить, згадуючи той день.

​— І ми їх покарали. Батько власноруч стратив усіх причетних. Довелося стратити навіть королівського просторового мага, який подорожував світами, як і Доріаз Валейн з вашого королівства. Той покидьок викрав кількох русалок з іншого світу… Він відправився за іншими, як тільки повернув їх додому, відкривши розлом в їхній світ. А я... я особисто визволяв дівчат і супроводжував їх до короля Зордара, щоб укласти мирну угоду і хоч якось спокутувати провину своєї родини. Я бачив цих дівчат… Я навіть не уявляю, через що їм довелося пройти. Але не всі погодились повертатися до вас…

​— Чому? — спантеличено запитала Елоїза.

​— П’ятдесят дівчат виявилися істинними наших воїнів, які допомагали їх визволяти. Щойно перевертні відчули запах пари, ми розповіли дівчатам про особливість цього зв’язку. Вони вирішили залишитися. Спочатку — через страх виснаження, а згодом — через почуття, що прокинулися до їхніх пар. Зараз вони щасливі, більше половини вже народили дітей, — відповів я.

​Вона пильно вдивлялася в мої очі, шукаючи хоча б тінь брехні, але її там не було.

​— Вони змогли пробачити? Навіть пройшовши крізь те пекло? — тремтячим голосом запитала вона.