Єдине бажання

Власник

Лоуренс був колись звичайною людиною
Що любила Бога кожною клітиною
Мав таку ж він саму кров як і Оцейрос його дід
Мав нести такий ж самий святий плід
Любив він й людей довкола усіх
Любив і Маленію і її сміх
Вийшли разом знову погуляти
І вона вирішила це ще раз спитати:
— Якби б ти бився проти найчорнішого зла — ти би переміг?
— Звісно, я би переміг, ще б на пацифізмі наполіг
І після цих слів над Маленією рука зависла
Трохи стара й страшна, що гострий ніж затисла
Лоуренс був поряд і захистити не вагався
І через секунду на підлозі вже з нападником валявся
Він відібрав його ножа, хотів лиш захищатись
Але так склалось, що нападнику довелось з життям розлучатись
Його ніж ввійшов в його ж тіло і та рана — єдине, що гріло
Хоч Лоуренс справді вбивати не хотів
Хоч все одно від суму так сп'янів
Вчинив він вбивство випадково
Але наслідки майбутні — будуть вже не помилково
Остаточно тепер він у пекло потрапить
Бо чуже життя вбивстом він квапить

Hornet

Подобається

#2586 в Фентезі
#1483 в Сучасна проза

У тексті є: смерть, рай, проза життя

Відредаговано: 24.09.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись