76

​***Міра***

​Спостерігати за тим, як демон літав лісом, ніби нашкодивше кошеня, відверто кажучи, вже не було сил. Ох, тут і справді потрібно диво! Та де ж його брати? Магією користуватися не можна.

​Мій погляд вкотре спинився на чоловікові. Він саме зіп'явся на ноги, хапаючи меч, що від сильного удару покотився до дерева. Із диким свистом його могутні крила розітнули повітря, підіймаючи свого власника в небо. Я помітила на його обличчі велетенський шрам, що тягнувся через усю щоку. В очах демона палало люте багаття, але в його поставі все одно читалася слабкість. Йому не стало краще, тільки гірше.

​Проте він знову кинувся до супротивника: злетів над ним, гучно лопочучи крилами, такий крихітний порівняно з Каліопом. Останній спробував спіймати чоловіка величезною рукою, та, на щастя, йому це не вдалося — у долоні опинилося лише повітря. Фантом, не гаючи ні секунди, зпікував униз і встромив вістря свого меча прямісінько в око чудовиська.

​Як же воно загорлало! Цей звук був не просто страшним — він буквально холодив кров у жилах, такого я ще ніколи в житті не чула. Втім, не думаю, що це сильно допомогло б виграти бій, котрий ставав дедалі жорстокішим. Із завмиранням серця я стежила за тим, як Фантом намагається уникнути нищівних ударів, але дістатися наступної вразливої цілі він теж не міг. Каліоп почав розмахувати чотирма руками, мов оскаженілий млин, тож підступитися до нього було майже неможливо.

​«І що ж робити?» — пульсувала тривожна думка в голові.

​Я й не зчулася, як скрикнула. Заплющивши очі, потягнулася до того єдиного, що міцно пов'язувало нас із демоном. Магією користуватися не можна — це правда, Хорол попередив. Але ж я могла передати сили коханому через наш істинний зв'язок! Це я і зробила.

​Всередині мене враз забринів водний вихор, його яскраві бризки чистої свіжості закружляли, немов у танку. Я перехопила цей потік і подумки гукнула демона: «Фантоме! Нехай водна стихія об'єднається з твоїм вогнем!»

​На мій превеликий подив та щастя, він почув. Я миттю розплющила очі, й до мого слуху долетів страшнючий рев. Поглянувши туди, звідки лунав цей шум, я помітила, як Каліоп упав на коліна й гучно завив від болю. А над ним кружляв демон. Його тіло повністю огорнуло палке полум'я, яке сплелося з моїм водним потоком, утворюючи надзвичайно потужний, сяючий смерч. І вся ця магія нещадно била чудовисько. Воно кричало, гарчало, сопіло, ховало обличчя за велетенськими руками, тремтіло й зрештою важко впало на холодну чорну землю.

​— Цікаво... — прокоментував побачене Хорол, замислено клацаючи пальцями.

​Я лише на мить відвернулася від поля битви, а коли повернулася, не помітила там нікого, окрім Фантома. Чоловік повільно й плавно опустився на землю, його крила востаннє зашурхотіли й зникли за спиною.

​— Це... це перемога? — все ж запитала я, переводячи погляд із виснаженого демона на стража.

​— Так, — байдуже відповів чоловік із руками-крилами. — Але ви ж пам'ятаєте, що є ще одне випробування? Розум. — Він обережно поплескав себе пальцем по скроні. — І проходити його будеш ти.

​Його очі звузилися, зосередившись на моєму обличчі. У цей момент слабкий потік повітря залоскотав мою шию. Мені не потрібно було озиратися, щоб зрозуміти: Фантом уже стояв прямісінько за моєю спиною.

​«Дякую», — подумки озвався він, і в цьому короткому слові було стільки полегшення.

​— Давайте ваше останнє випробування, та ми підемо звідси, — заявила я.

​Тепер я почувалася набагато спокійніше, ніж до цього божевільного бою. І хотілося якнайшвидше покінчити з усім цим божевіллям і повернутися до поселення тролів, де, між іншим, на нас чекав іще один бій. Оце так життя!

​— Не маю нічого проти вашого бажання, але це випробування буде не тут, — Хорол знову почав говорити якимись загадками. — Ми рушаємо до Белли. Певно, вона на нас уже зачекалася.

​Відступати нам однаково було нікуди, тож, не змовляючись, ми з князем синхронно кивнули.