40

***Міра***

​— Щось мені підказує, що я даремно з вами пішла, — почухавши кінчик носа, спробувала пожартувати провидиця.

На нас неслися тролі! Час від часу не легше: ось тільки хвилину тому втекли від одних пришелепкуватих з мечами, і доля така: «А нате вам ще одних!».

Святі крабики! Цей день коли-небудь закінчиться? Зараз же день? Я озирнулася. О, точно, світить сонечко. То скільки я тоді, виходить, просиділа в підвалі? Тобто у камері... Чи, можливо, там час ішов не так, як усюди?

​— Схопити чужинців! — загорлав найбільший представник тролячого народу, огорнутий шкірою ведмедя, чия голова підстрибувала у нього на спині.

​Троль вказав на нас вістрям меча.

​— Я не встигну створити портал, доведеться...

​— Ой, всі ми знаємо, що ти ні на що не здатний князьок! — нахабно перебивши його, я ледве стрималась, щоб не зашипіти. — Битися вмієш? — кинула питання своїй новій знайомій.

​— Пф-ф, дайте мені палицю, і я так похряцаю по цих горбах, що вони й імена свої позабувають!

​— Оце я розумію.

​— Гей, я все ще тут! — нагадав про себе демонисько.

​Мовби я могла забути про це непорозуміння з білявим волоссям!

​— О, чудово, що ти тут, тоді йди геть! — пирхнула я і, швидко видихнувши, прикликала магію. — А я розберуся з ними.

​— Це небезпечно!

​— Відчепись!

​Водний потік вдарив у груди князька, і той відлетів до найближчого дерева.

​— А тепер ви...

​— Я за палицею! — тихо гиготнувши, повідомила Калісса.

​— Мені теж прихопи, бо без моєї кочерги не та бійка, ой не та! А на одній водичці ми далеко не виїдемо.

​Кинувшись у бік небезпеки, я розмахувала руками направо й наліво. Однак у тролів, мабуть, був оберіг від магічного впливу, тому що для них мої чари не становили загрози. Ці опецьки знай собі бігли до мене. Зрозумівши, що лише ближній бій може допомогти в цій ситуації, я швидко заплющила очі й загасила всередині себе водний вихор. Дуже вчасно! Прямо біля мого вуха просвистів клинок — немов комарик запищав, відрізавши блакитненьке пасмо волосся.

​— Ах ти ж падлинка тролеподібна!

​Я була готова до всього, але не до того, що моє прекрасне волоссячко пошматують якісь нікчеми. Замахнувшись, вдарила суперника з ноги у живіт. Всі, хто добре мене знав, могли б поаплодувати умінням, які я так і не розгубила. Скільки разів це рятувало мені життя!

​— Лови!

​Жух! Вчасно виставивши перед собою руку, я схопила криву гілку.

​— А рівнішої не було? — з усмішкою на вустах запитала я.

​— Іди сама пошукай! — відповіла Калісса, розправляючись відразу з двома тролями.

​Краєм ока я помітила таку ж кривеньку гілляку й у її тендітній руці, але, варто зазначити, це аж ніяк не заважало їй боротися з бридкими чудовиськами.

​— На тобі! — пищала ультразвуком провидиця, добряче гатячи своїм небезпечним знаряддям по голові з довгим рогом.

​Так, ці чарівні істоти були дуже бридкі. Обличчя... кажу таке — пики! Їхні пики були схожі на зморщені яблука, очиська маленькі, як щілинки, мінімум по одному рогу, в деяких — два. Уже не знаю, з чим це пов'язано, але ось біда: незважаючи на мерзотний вигляд, у наших супротивників була перевага — гострі мечі, секири та обладунки. А у нас — криві сухі гілки.

​— Ану відійди від неї!

​Аж листя зашелестіло від гучного реву. Невже це... Я не договорила, слова лишилися всередині горла.

​— Я не дозволю вам нашкодити своїй... — Фантом замовк, так і не сказавши кому.

​А я все ще вражено оглядала демона, у якого зі спини виросли два чорних крила.