19

***Міра***

​Здається, хтось зовсім з'їхав з глузду! Це ж треба додуматися до такого: мало того, що князьок схопив мене, мов ляльку, й кинув на ліжко, так він ще й втиснув мене в перину власним тілом!

​Можливо, Фантом і привабливий, але не може чинити зі мною так, ніби я не жива істота, а підконтрольна йому тваринка. Від хвилювання я знову почала кусати вуста, і дехто це помітив — зиркнув на них так, наче й сам хотів укусити. Він точно демон, а не собацюра?

​— Злізь із мене негайно! — запротестувала я, б'ючи його у тверді плечі.

​Добре, що чоловік хоча б мундира свого не скинув. Не хотілося бачити його без одягу. Звісно, нічого нового я б там не побачила, та це все зайве — між нами угода й моя ненависть.

​— Ти вже когось цілувала?

​Пролунало питання, від якого я так і завмерла з відкритим ротом.

​— Тебе це не обходить! — отямившись від мари, кинула я з удаваною байдужістю. — До того ж, якщо я все-таки виконаю свою частину угоди, то про це може дізнатися лише Карл. І тільки тому, що буде моїм чоловіком.

​— Резонне зауваження, — Фантом зіщулив одне око, зиркаючи на мене хитрющим котом.

​В усьому його вигляді відчувалася гра — моментами філігранна й витончена, однак за нею ховалася глибина. Щось, чого демон боявся сам і страшився показати світові.

​Я спробувала поворухнутися, але не змогла зсунутися навіть на міліметр — князь виявився надто сильним. Але ж я не звикла здаватися! Не слід забувати про мій паскудний характер. Звісно, зазвичай я намагалася з ним боротися, проте нині він міг би стати мені в нагоді.

​Повільно видихнувши, я подумки потягнулася до магії, що бриніла чарівним вихором всередині мене.

​— Знаю я цей погляд.

​Фантом перехопив мої руки за зап'ястя й зафіксував над головою.

​— Вдруге я на це не куплюся, — твердо промовив чоловік, міцніше стискаючи пальцями шкіру.

​Якщо залишаться бодай якісь сліди — обов'язково покараю нахабу!

​— Твоя поведінка не просто далека від нормальної, вона певною мірою аморальна! — лихо закрутила я, кидаючи в демона словами, мов стрілами.

​Він мовчав. Дихав глибоко, обпалюючи моє обличчя гарячим подихом. На його широке чоло упало пасмо волосся, додаючи князю злегка грайливого вигляду. Якби не ситуація, в якій ми опинилися, можливо, я б і замилувалася цим. Проте зараз мені неабияк кортіло скинути з себе противного демоняку.

​На кінчику язика вже готові були зірватися уїдливі слівця, але Фантом знову випередив мене: відпустив мої руки й зіскочив із ліжка, наче туди кинули отруйного змія.

​— Піду подихаю свіжим повітрям, — не повертаючи голови, мовив він, стоячи спиною до мене.

​— А... — я хотіла запитати з приводу ліжка, та думки в голові сплуталися, не даючи їм трансформуватися в бодай якісь речення.

​— Спатиму на підлозі.

​Вкотре Фантому вдалося мене здивувати. Невже він і справді вмів читати думки, чи все було написано на моєму обличчі, а чоловік просто виявився уважним до деталей? Хоча ні, він же навіть не поглянув у мій бік.

​З-за дверей долинув ледь уловимий сміх — нагадування про те, що ми не самі, а світ виходить за межі цієї кімнати. Саме в цю мить у мою голівоньку прийшла геніальна ідея.

​— Рибко, якщо справді вирішиш утекти, пам'ятай: талісман у мене, а я знайду тебе будь-де, — якось утомлено промовив демон, зупинившись біля дверей. Його рука лягла на вигнуту ручку.

​— Навіть не думала про таке! — упевнено збрехала я, підводячись на ліктях.

​— Майже повірив, — насмішкувато кинув Фантом і, рвучко відчинивши двері, розчинився в пітьмі коридору.