РОЗДІЛ 31. Матч

РОЗДІЛ 31. Матч

Водичка в річці здалася приємно теплою, і це відразу вселило оптимізм. Але ненадовго. Щойно Глаша спробувала вести костуром м'яч, і подивилася, як це роблять інші дівчата, відразу зрозуміла — у команди проблеми. Зі сторони гра здавалася легкою. Під час поєдинку хлопців м'ячик виглядав таким слухняним: по першій команді здійснював запаморочливі кульбіти і покірно нісся до мети під управлінням палиці. Але, як тепер стало зрозуміло, так було з єдиної причини — майстерності хлопців, що опанували ведення снаряду завдяки безлічі тренувань.

Дівчата ж, які не мали до цієї миті ані найменшого досвіду поводження з костуром, виглядали, м'яко кажучи, незграбно. М'яч постійно норовив піти в сторону, протилежну тій, куди його направляли. Підчепити снаряд для пасу теж виявилося завданням не з легких. Але навіть якщо це вдавалося, той відлітав не до партнерки по команді, а прямісінько до одного з усміхнених суперників. Хлопці навіть не намагалися чинити опір, тільки потішалися. Вся їхня гра зводилася до того, щоб повернути м'яч на середину ігрового майданчика, якщо хтось із дівчат примудрявся запустити його занадто далеко, а потім знову продовжувати посилати нахабні поблажливі посмішки суперницям.

Але Глаша зневірятися не збиралася. Вона зауважила, що у Агнеси, на відміну від інших дівчат, почало трохи виходити. Якщо вже руденька з драконами справляється, то що їй якийсь м'яч видресирувати? Раз по раз її паси ставали все точнішими, а ведення м'яча ключкою все впевненішим. Глафіра зрозуміла — це їхній шанс. Потрібно скористатися тим, що хлопці розслаблені і не сприймають суперниць всерйоз. Вона виразно глянула на Агнесу. Та підморгнула — змогла розпізнати посил. І дія почалася. Щойно м'яч опинився у приборкувачки драконів, Глаша усіма силами почала перетягувати увагу хлопців на себе: провела декілька безглуздих махів костуром, намагаючись виглядати якомога комічніше, потім і зовсім втратила інвентар, здійнявши купу бризок. Для правдоподібності ще й чортихнулася кілька разів. Шоу вийшло на славу. Хлопці з усмішкою спостерігали за ним, поки Агнеса пробиралася до воріт.

Решта дівчат теж здогадалися про те, яка затіяна гра, і приєдналися до вистави. При цьому Кіпріс проявила несподіваний креатив. Почала битися з Зурім на ключках, як на шпагах. Навіть Глаша не стримала сміх. Але, мабуть, фехтування — це був перебір. Шпажистки перегравали, і хлопці розкусили підступ. Однак було запізно. Агнеса на той момент знаходилася вже в метрі від мети. Вона підсікла м'яч ключкою і точно закинула у ворота суперників під радісний вереск соратниць по команді.

— Один-нуль, — переможно заявила вона.

Дівчата кинулися обніматися. Однак раділи недовго. Хлопці, обурені тим, як їх вправно ошукали, вирішили показати, хто тут головні дарлітболісти. Вони заволоділи м'ячем і, грайливо перекидаючи його один одному, наблизилися до воріт дівчат. Ті носилися від одного гравця до іншого, намагаючись вчотирьох накинутися на того, хто на даний момент володів м'ячем. Але тактика виявилася провальною. Не встигли вони оточити Ендрю, як м'яч матеріалізувався у Бріуса, той, підпустивши дівчат на метр, віддав пас Крайсу, який вже чекав біля воріт. Хромейстер лише злегка скорегував політ м'яча ключкою, і той точно влучив у ціль. Рахунок зрівнявся.

Дівчата зрозуміли, що потрібно міняти тактику оборони. Новим рішенням стало оточувати не того, хто з м'ячем, а того, хто ближче за всіх до воріт. Але хлопці знову легко переграли суперниць. Бріус, залишений без нагляду, примудрився влучити в ціль, хоч і знаходився далеко, мало не на середині ігрового майданчика.

Рахунок 2 : 1 не на користь дівчат красномовно свідчив, що до програшу їм залишилося зовсім трохи, і змусив їх піти на крайні заходи. Вони всі четверо встали в свої ворота — можна сказати, заступили мішень власними тілами. Ключки підняли вгору і схрестили. Ось це було безпрограшною тактикою. Ворота стали неприступною фортецею. Дівчата злорадно посміхалися. Хлопці, навпаки, виглядали здивованими. Намагатися вибити суперниць з воріт м'ячем ні у кого не піднявся костур.

Минуло хвилин зо п'ять. Дівчата продовжували мужньо тримати оборону, а хлопці гаяли час, перекидаючи один одному м'яч і поглядаючи на суперниць — коли вже у них втомляться підняті вгору руки, щоб можна було атакувати верхню частину воріт.

— Дівчата, — шепнула Глафіра, — по-моєму, дехто зібрався взяти нас змором.

— Угу, для цього великого розуму не треба, — погодилася Агнеса.

Дівчата посміхнулися.

Кепкувати над суперником — чудова тактика для підняття бойового духу, але для перемоги її замало, тому Глаша продовжила:

— Нам треба виходити з глухої оборони і починати атакувати.

— Правильно. До перемоги всього-на-всього два голи залишилося, — оптимістично заявила Агнеса.

— Але як нам хлопців перехитрити? — подала голос Зурім. — Знову фехтувати?

— Вдруге це не спрацює, — похитала головою Глафіра. — Треба діяти більш витончено.

— Ні, — заперечила Агнеса. — Не більш витончено, а більш рішуче. Хлопці знову розслабилися. Цим треба скористатися. Дочекаюся чергового пасу і вискочу з воріт, щоб перехопити м'яч, поки він ще в повітрі.

— А який сенс? Наздоженуть і відберуть, — заперечила їй Кіпріс.

Дівчата задумалися.

— Не відберуть, — сяючи, вимовила Агнеса. Їй спала на думку геніальна ідея. — Я можу посадити когось із вас на плечі. Наприклад, Глашу. Вона найлегша. Глаша підніме костур з м'ячем вгору. Хлопці не дотягнуться.

Ідея здавалася надто авантюрною, щоб її можна було втілити, і водночас шалено спокусливою, щоб від неї відмовитися.

Дівчата пошепотітися ще трохи, щоб узгодити деталі і за хвилину були готові розпочати операцію.

Хлопці продовжували перекидати м'яч один одному. Від Крайса снаряд полетів до Бріуса, від Бріуса до Ендрю. Саме в цей момент Кіпріс до нього і звернулася: