РОЗДІЛ 6. Велика сила мистецтва

РОЗДІЛ 6. Велика сила мистецтва

Глаша озброїлася схемою покоїв палацу і вийшла з кімнати. Метою було потрапити в апартаменти Крайса. Одне з численних приміщень першого поверху, позначене на малюнку синім хрестиком, якраз і було апартаментами хромейстера, про що свідчила приписка, зроблена від руки.

У недавній розмові Крайс обіцяв Глафірі допомогу в проходженні конкурсів. І як би підозріло пропозиція не звучала, вирішено було нею скористатися. Ні, спочатку Глаша і думати не думала про послуги слизького типчика — здогадувалася, що його пориви аж ніяк не безкорисливі: зажадає щось натомість. Але після розмови з Зурім, вирішила ризикнути. Про зебр ні сусідка по кімнаті, ні сама Глаша нічого не знали, крім того, що тварини схожі на конячок і мають смуги на спині. Цих «глибоких» знань явно було замало, щоб знайти підхід до екзотичних непарнокопитних. Тому, щоб забезпечити перемогу східної красуні, необхідно було вивідати корисну інформацію.

Що могло знадобитися Крайсу від Глаші такого, що розщедрився на допомогу, залишалося тільки здогадуватися. Точніше, навіть здогадуватися не хотілося. Тому був придуманий хитрий план: почати розмову з нападу. Якщо правильно побудувати бесіду, глядиш — інформація дістанеться абсолютно безкоштовно. Тим більше, у Глафіри і справді були цілком обґрунтовані претензії до організатора конкурсів.

Потрібні двері знайшлися легко. Глафіра постукала:

— Можна увійти?

— Заходьте, — пролунало зсередини.

Крайс сидів за письмовим столом над паперами. Складає чергові сумнівні договори? Зустрів Глашу іронічною посмішкою:

— Одинадцята година. Взагалі-то, за розкладом у наречених принца вже відбій.

— Розклад, наскільки я зрозуміла, діє з завтрашнього дня, а завтра поки не настало, — відповіла Глафіра.

— Логічно, — швидко погодився Крайс, і Глаша привітала себе з першою маленькою перемогою.

— Здогадуюся про причини вашого візиту, — сказав хромейстер багатозначно і жестом запросив сідати.

— Невже? — Глаша зайняла одне з крісел поруч зі столом.

— Все-таки вирішили скористатися запропонованою допомогою.

— В жодному разі. Прийшла обговорити з вами деякі юридичні аспекти договору, з яким погодилася, як ви висловилися, «умовно добровільно».

— Слухаю, — іронічний вираз на обличчі Крайса змінився здивованим. Отже, Глафіра на правильному шляху.

— У пункті 2.4 розділу «Обов'язки сторін» чорним по білому написано, що організатори конкурсів гарантують безпеку наречених під час змагань.

— Раз чорним по білому — значить, гарантуємо, — погодився Крайс. На обличчі знову з’явилася іронічна посмішка.

— Про яку безпеку може йтися, коли перший же конкурс загрожує залишити половину дівчат зі зламаними шиями? — пішла в наступ Глаша.

— Ви сильно перебільшуєте. Конкурс безпечний.

— Скачки на диких тваринах ви вважаєте безпечними? — постаралася вкласти у фразу побільше драматизму Глафіра.

— Чому на диких? Зебри — милі слухняні створіння. У нас, в Дарліті, давно одомашнені. Дітей на них катають.

— Дітей? — тепер прийшла черга здивуватися Глаші. — Виходить, ніякого екстриму в майбутньому конкурсі немає?

— Хочете екстриму? — піднявши брову, вкрадливо поцікавився Крайс.

Глашу добило і саме питання і інтонація, з якою воно було поставлене. Замість відповіді, вона знову пішла в наступ:

— І як тільки принц довірив вам проведення конкурсів? Скачки на зебрах! Треба ж було таке придумати! Для чого майбутній дружині спадкоємця престолу вміння гарцювати на непарнокопитних? По-моєму, в списку якостей, якими повинна володіти ідеальна наречена, здатність осідлати зебру повинна знаходитися на останніх позиціях.

Крайс витримав натиск Глаші з королівським спокоєм і, коли полум'яна промова була завершена, з цікавістю запитав:

— А які якості, на вашу думку, повинні бути на перших позиціях? Якою має бути ідеальна наречена принца?

Гарне питання. Якраз сьогодні за вечерею дівчата шукали на нього відповідь.

— Розумна, красива, в хорошій фізичній формі, яка знає придворний етикет і здатна народити здорових дітей, — видала Глаша колективний портрет ідеальної нареченої, складений спільними зусиллями претенденток. — Ах, так, ще й володіти здібностями до магії.

— Думаєте, одна дівчина може поєднати в собі всі ці якості? — посміхнувся Крайс. І не чекаючи відповіді на своє риторичне запитання, додав: — У будь-якому випадку, мені подобається ваш список. Припустимо, принц довірив би вам проведення одного з конкурсів для наречених, яким би він був?

— Ну, точно не скачки на зебрах.

— А хочете, я домовлюся з Ендрю, щоб один з конкурсів пройшов за запропонованим вами сценарієм? — в очах Крайса спалахнули лукаві іскорки.

— А давайте, — не замислюючись, відповіла Глаша. Її на слабо не візьмеш.

— Добре. Завтра дізнаєтеся, чи погодився Ендрю.

Не дуже Глафіра зраділа перспективі — була впевнена: Крайс просто дражнить її. Навряд чи він буде таке пропонувати принцу, а якщо і буде, той ніколи не погодиться.

— Тільки у мене є одна умова, — почав Крайс.

Ну, ось він і підступ.

— Яка?

— Виконайте моє бажання.

Не встигла Глаша насупитися, Крайс додав з посмішкою:

— Просте.

— Ще чого, — про всяк випадок відповіла Глаша, хоча відчула різкий напад цікавості: яке таке невинне бажання є у Крайса.

— Ви з Землі. Вам буде дуже легко його виконати.

Кінчики пальців стало поколювати, так сильно захотілося дізнатися, що хромейстер має на увазі.

— Зіграйте мені на музичному інструменті.

Глафіра здивувалася. Ні, бажання хоч і дивне, але дійсно невинне. Однак яке відношення Глаша має до музичних інструментів?

— Я не вмію, — щиросердно зізналася вона.

Глафіра була рідкісним меломаном. В її колекції налічувалися сотні альбомів самих різних стилів. Але все це багатство було призначене тільки щоб слухати. Грати Глаша не вміла і навіть ніколи не пробувала, якщо не брати до уваги вивчених в підлітковому віці трьох акордів на гітарі. Хоча якщо Крайс має на увазі тутешню «прасувальну дошку», то, мабуть, Глафіра змогла б побарабанить молоточками, як це робили хлопці в блакитних камзолах.