РОЗДІЛ 20. Я теж тебе кохаю

РОЗДІЛ 20. Я теж тебе кохаю

Глафіра відчувала, як посилюється запаморочення. Мулатка підскочила з місця, схопила крісло і підставила Глаші. Їй довелося в нього впасти. Інакше, просто опинилася б на підлозі.

— Не бійся, — заспокоїла Сапфіра. — Укус нешкідливий для здоров'я.

Як же, нешкідливий.

— Чому ж я тоді падаю з ніг?

— Змія ввела тобі седативну речовину.

— Седативну? — не дуже-то й повірила Глаша. — Вперше чую, щоб у зміїної отрути був такий ефект.

Хоча, можливо, мулатка і не бреше. Не будь у отрути заспокійливої ​​дії, Глаша б уже давно прибила когось із цих двох: або двоголову тварюку, або її хазяйку, яка не здогадалася посадити агресивного вихованця під замок.

— Не переживай, слабкість мине через п'ятнадцять хвилин.

І чому Глаша повинна цьому вірити? Вона глянула на годинник. Хоча ні, краще повірити. Якщо такий стан триватиме всього п'ятнадцять хвилин, то Глафіра повинна встигнути до початку церемонії. Щоправда, доведеться поспішити.

Сапфіра відкрила ящик комода і дістала звідти маленьку червону книженцію. Підійшла до Глаші й розгорнула обкладинку у неї перед очима.

— Я — Маірвайн Сцельта, детектив ООС, — приголомшила мулатка. — Це моє посвідчення особи.

Глафіра здивовано кліпала очима. Потім змусила себе придивитися до літер. Напис в книжечці дійсно був таким:

Маірвайн Сцельта, детектив ООС з питань міграційної політики.

І навіть портретик був. Глаша кілька разів недовірливо перевела очі з мулатки на портрет і назад. Начебто схожість є. Ну і що з того? Глафіра все одно уявлення не мала, як повинні виглядати місцеві документи, і головне, як їх відрізнити від підроблених.

— До ради ООС надійшла скарга на те, що одна з претенденток була переміщена в Дарліт без її згоди на те, — продовжила мулатка, поставивши своє крісло навпроти Глашиного. — Я розслідую даний інцидент.

— Я давала згоду, — злякано запевнила Глафіра, — правда-правда, — і обережно додала: — умовно добровільну.

— Я знаю, що ти не брешеш, — заспокоїла Сапфіра (чи все-таки Сцельта?). — Змія разом із седативним ввела тобі сироватку правди.

— Нічого собі у тебе вихованець…

— Це спеціально виведена порода змій. Отрута однієї голови — седативне, отрута іншої — сироватка правди. Ми застосовуємо укус змії перед допитом. Тоді збір відомостей не створює стресової ситуації для людини, яка дає свідчення. І до того ж зібрані відомості не потребують додаткової перевірки.

— Отже, я перевірку пройшла? От і добре. Мені треба йти.

Глаша спробувала встати, але м'язи не слухалися. Яке, однак, міцне седативне у спеціально виведених змій.

— Я збираюся тебе допитати не в якості потерпілої. Щодо тебе скарг не надходило. Потрібні твої свідчення, як свідка. Я розслідую справу Зурім. А ви з нею близькі подруги.

— Виходить, хтось наскаржився, що Зурім перемістили незаконно? Але я точно знаю, вона давала згоду. Вона, взагалі, зі свого світу тікала, як від чуми.

— Скарга на незаконне переміщення надійшла від однієї дуже впливової персони.

— Це Абелліін, впливова персона? — обурилася Глаша. Чомусь вона не сумнівалася, що весь цей сир-бор затіяв головний астролог. — Козел він, а не персона.

— Так і є, — несподівано погодилася мулатка. Голос її вперше звучав не індиферентно, а емоційно. — Моя напарниця, яка працює в світі Зурім, нарила дещо на Абеллііна. Через свою патологічну пристрасть до Зурім, що триває вже кілька років, він пішов на злочин. Підмінив її зоряну карту на зоряну карту іншої дівчини.

— От щось типу цього я і підозрювала. Тобто нареченою ночі насправді мала б бути інша? Тому у Зурім душа не лежала до молитов, тому вона так хотіла сім'ю і дітей?

— Абелліін розумів, що єдина можливість зустрічатися з Зурім — це зробити її черницею, служницею астрологів.

— Кажу ж — парнокопитний він, — образа за подругу проривалася навіть через седативний ефект. — І, зауваж, це чиста правда, я ж перебуваю під дією сироватки. Слухай, а для чого до тебе Зурім приходила? Ти її теж допитувала?

— Допитувала, але без укусів. Хоч отрута абсолютно нешкідлива, все ж вирішила не ризикувати, враховуючи її стан. На жаль, рада такі свідчення не прийме. Тому такі важливі твої слова, сказані під дією сироватки правди.

— Ти протоколюй, протоколюй, — кивнула Глаша, звернувши увагу, що Сапфіра робить помітки в блокноті. — І про парнокопитного не забудь.

— Не забуду, — посміхнулася мулатка.

Глаша напевно вперше бачила, як Сапфіра посміхається. Хто б міг подумати: виявилася абсолютно нормальною, можна навіть сказати, класною дівчиною. Видно, що щиро співчуває Зурім.

— Слухай, — Глашу раптом осінило. Якщо Сапфіра ніяка не Сапфіра, а важливий співробітник ООС з питань міграційної політики, вона ж, напевно, всі лазівки в законах знає, — треба придумати, як залишити Зурім у Дарліті. Уяви, як їй буде повернутися в свій маленький світ, де її зрадили.

Мулатка знову посміхнулася:

— Ти не перша, хто звернувся до мене з таким проханням.

— Сильвій?

— Так. Звідки ж я, по-твоєму, знала, що Зурім чекає дитину?

— І?

— Взяла на себе роль адвоката Зурім. Думаю, вийде. Буду тиснути на раду за двома напрямками. По-перше, матеріали, зібрані напарницею, і твої свідчення допоможуть довести, що Зурім в її світі була нанесена глибока моральна травма і повернення загрожує ще більшою.

— Так може статися, — кивнула Глаша. — протоколюй: свідчу, що Зурім перебувала в дикому стресі перші дні, після прибуття в Дарліт.

— По-друге, спробую довести, що моральній травмі буде піддана і дитина Зурім. Наречені ночі не можуть мати чоловіків, а значить, малюк приречений рости без батька. Тоді як в Дарліті вже знайшовся охочий його усиновити.

— Знайшовся, — знову кивнула Глаша. — протоколюй: свідчу, що Сильвій по вуха закоханий в Зурім і так само сильно любитиме малюка.