РОЗДІЛ 19. Оголосіть ваше рішення

РОЗДІЛ 19. Оголосіть ваше рішення

Крайс чекав початку церемонії на невеликому непримітному балкончику, з якого добре видно було аудиторію, де він мав оголосити своє рішення. До початку залишалося хвилин п'ятнадцять, і зал почав поступово заповнюватися людьми. Першими прибули юристи, які повинні були задокументувати весь процес. Потім офіційна делегація ООС, завдання якої — засвідчити, що під час церемонії ніякі міжсвітові закони не порушувалися. Слідом підтяглися численні близькі і далекі родичі королівського подружжя, а потім розпорядник оголосив про появу самих короля і королеви, а також Його Світлості принца Сильвія.

Крайс подивився на брата — той сяяв. Ні, зовні виглядав цілком спокійно і незворушно, але тому, хто його добре знав, важко було не помітити, яке від нього виходить випромінювання — мегарентгени. Крайс мимоволі посміхнувся — він був дуже радий за брата. Спочатку побоювався, як той відреагує на неоднозначну новину про вагітність Зурім. Очікував всякого. У перші хвилини Сильвій прогнозовано впав у шоковий стан. Але вийшов з нього сам, без допомоги брата. Крайс ще тільки підбирав слова підтримки, коли Сильвій видав таке, що вразило і зворушило одночасно. Сказав, що розуміє Зурім. І навіть не просто розуміє — захоплений її жагою стати матір'ю. Тою мужністю і рішучістю, з якими вона домагалася можливості мати дітей.

— Зурім би ніколи не покинула дочку. Не змогла б, як Вілія, просто викреслити її зі свого життя.

Крайс розумів почуття брата. Важко, коли тебе зраджують, але ти — чоловік, ти впораєшся, а от коли зраджують дитину — це вдвічі більш боляче. Сильвій пережив і те, і інше, і навчився цінувати відданість. А Зурім — та жінка, яка буде любити самовіддано і самозабутньо і самого Сільвія, і Лаймі, і малюка, який повинен скоро з'явитися на світ, і ще не менше п'ятьох, яких, Крайс був упевнений, довго чекати не доведеться.

Сильвій і Зурім заслужили своє щастя. Вистраждали, і від цього, як сказав брат, воно відчувалося ще гостріше. Втім, Сильвій міг нічого і не казати. Крайс і так бачив, як у того зносить дах від емоцій. Одне тільки не переставало хвилювати — що робити з безглуздими законами ООС. Як залишити Зурім у Дарліті? Сьогодні вранці Сильвій розповів, що знайшов ниточку і сподівається на успіх. Але як просуваються справи, Крайс не знав — до початку церемонії братам не вдалося переговорити. Воно і не дивно — Сільвію було не до Крайса. Відразу після вистави пропав разом із Зурім. Напевно поцупив її в яке-небудь затишне місце в парку — цілуватися.

Крайс знову посміхнувся. Він вчинить точнісінько так само. Щойно закінчиться церемонія, теж потягне Глашу в яке-небудь затишне місце. Солодкі фантазії вмить заволоділи мозком. Від однієї думки про поцілунок паморочилось у голові. Як же він скучив! Чого йому вартувало стримати обіцянку. Чого коштувала ця доба без Глаші, що розтягнулася на цілу вічність. Про те, що обраниця може прийти на церемонію без квітки і тоді вже дійсно розлучитися доведеться надовго, думати не хотілося.

Гості все прибували і прибували. Зал заповнився. Настала черга зайняти свої місця і конкурсанткам. Крайс завмер. Серце билося нерівно і гулко. Він шукав очима Глашу. Чи буде у неї в руках квітка? Ще ніколи жодну рослину Крайс не прагнув побачити так сильно.

Першими зайшли Агнеса і Кіпріс. Потім з'явилися Барба і Ядаліна з шарфами на горлі — все ще старанно вдають із себе хворих. Лікар давно скаржився Крайсу, що ті симулюють, але принца спектакль дівчат тільки розважав, і він дозволив тримати їх в лазареті стільки, скільки їм заманеться. Слідом за «хворими» в зал зайшла Зурім. Східна красуня виглядала трохи розгубленою. Воно і не дивно — Крайс сам розгубився: де Глаша?

А ось те, що серед конкурсанток не було Сапфіри, його не здивувало. Після сигналу Глаші, за мулаткою було встановлено спостереження. Доповіді детективів, що шпигували за нею, навели на певну думку. Сапфіра в Дарліті зовсім не для того, щоб боротися за принца. Кого він там вибере в якості нареченої, її мало цікавило — ось і не прийшла на церемонію. З мулаткою картина більш-менш зрозуміла, але чому ж немає Глаші?

Крайс невідривно стежив за входом. Секунди раптом почали текти стрімко. Вони складалися в хвилини (останні хвилини!), а та, що потрібна, як повітря, не з'являлася.

Розпорядник вийшов на середину залу і проголосив добре поставленим голосом:

— Його Світлість принц Ендрю.

Усе. Церемонія почалася. Крайсу потрібно спуститися з балкона і вийти до гостей і спостерігачів. Він насилу відірвав погляд від входу в зал. У скроні билася тривожна думка: де ж Глаша?

Гіркий здогад примусив серце завмерти в грудях шматком льоду. Глафіра не прийшла тому, що вирішила відмовити, але не хотіла своєю присутністю додавати мук їм обом. Подумала, що оголосити про рішення відпустити всіх дівчат по домівках Крайсу буде набагато легше, якщо її не буде поруч.

Гіркота розтікалася по свідомості. У грудях стало холодно і нестерпно порожньо.

Крайс швидко спустився з балкона. Не хотів надовго випускати з поля зору вхід в зал. У ньому ще жевріла надія. Може, та, від якої зносить дах, ось-ось з'явитися? Це ж Глаша. У неї патологічна здатність знаходити пригоди на свою голову. Може, хтось поцупив у неї квітку, і тепер вона мчить до тієї злощасної клумби, щоб зірвати таку саму?

Крайс вийшов на середину залу. Легким кивком голови привітав присутніх. Головний юрист сприйняв це як знак починати церемонію. Він зайняв спеціально для нього встановлену трибуну і почав зачитувати старовинний документ.

— Відповідно до встановленої в 777 році по юлігрігонскому календарю традиції, наслідний принц може вибрати собі наречену з семи представниць позадарлітних світів…

Юрист старанно читав манускрипт, а Крайс продовжував моніторити вхід. Секунди спливали, надії танули. Юрист закінчив читання, відірвався від документа і звернувся до принца: