РОЗДІЛ 9. Яка дівчина не мріє про принца на білому коні?

РОЗДІЛ 9. Яка дівчина не мріє про принца на білому коні?

Глафіра ходила по кімнаті і з занепокоєнням поглядала на Зурім, що згорнулася клубочком у кріслі. Ранкове нездужання подруги остаточно переконало в тому, що з її здоров'ям не все в порядку і треба терміново діяти. У Глаші серце розривалося від жалю, але доводилося розмовляти строго, тому що східна красуня відмовлялася показатися лікарю.

— Глашо, — жалібно тягнула Зурім. — Може, не треба лікаря, а? Уже все нормально. Це все від хвилювання і недосипання.

— Добре якщо так. Але я не буду спокійна, поки лікар цього не підтвердить.

— Ні, Глашо, будь ласка, давай почекаємо хоча б один деньок.

— Ніяких «деньок».

— Глашо, ну, Глашо. А раптом лікар вирішить відправити мене в лазарет просто так, про всяк випадок? І я не зможу бачитися з Бріусом і Лаймі.

— Ніхто не відправить тебе до лікарні, якщо з тобою все в порядку.

— Але дівчат же відправили. Зі звичайним ГРЗ.

Глаша поки не хотіла лякати Зурім записами, які бачила в блокноті Сапфіри. Може, мулатка і не має ніякого відношення до нездужання конкурсанток. У будь-якому разі, до тих пір, поки східна красуня відчувала себе добре, причетність любительки змій до захворювань була під великим сумнівом. Але тепер, підозри Глаші посилилися. І якщо це дійсно Сапфіра влаштувала сафарі на претенденток, то де гарантія, що під ГРЗ не маскується якась більш серйозна хвороба. Адже Барбу і Ядаліну поки так і не виписали.

— Отже, так. Лікаря ми по-любому викличемо, — видала свій вердикт Глаша.

Вираз обличчя Зурім зробився ще більш зацькованим, тому подруга поспішила додати:

— Але якщо медики не знайдуть у тебе нічого серйозного, спробую домовитися з Крайсом, щоб тебе залишили в палаці під моїм спостереженням.

Після цих слів Глаша веліла Зурім лягти в ліжко, не думати ні про що погане і спокійно чекати повернення подруги. А сама попрямувала до Крайса домовитись щодо лікаря, а заодно розповісти про підозрілий блокнот Сапфіри. Галочка навпроти імені східної красуні і погіршення її здоров'я — достатньо вагомі аргументи, щоб забути про те, що донос — це недобре.

Глаша крокувала по коридору і думала про те, що, взагалі-то, вчора після екскурсії в печеру в черговий раз вирішила всіма способами уникати спілкування з Крайсом. І вже навіть не з тієї причини, що чим більше звикне до нього, тим важче буде розставання. Вчора вона вперше відчула, що зовсім не впевнена, що хоче розлучатися. Вірніше, зовсім, категорично, не хоче. При цьому бажання повернутися додому менше не стало. Вона не встигла настільки звикнути до Дарліту, щоб перекреслити попередні двадцять п'ять років життя зовсім в іншому світі, який здається рідним і таким залишиться назавжди. Але яким би милим не здавався рідний дім, Глаша забувала про нього, коли знаходилася поруч з Крайсом. Вона забувала абсолютно про все. З ним їй було спокійно і трепетно ​​водночас, страшно і безтурботно, запаморочливо до мурашок, захоплююче, весело, легко. Якби вчора ввечері, при розставанні він запитав, чи залишиться вона з ним в Дарліті назавжди, не замислюючись відповіла б: залишуся. Ось це її, власне, і налякало. Поруч з Крайсом вона не може міркувати логічно. За неї говорять її шалені емоції. Рішення, якого Крайс так чекає, потрібно прийняти на свіжу голову, коли його поруч не буде. Тому твердо вирішила триматися поки на відстані, але не пройшло кількох годин, вже знову сама йде до нього. А як інакше? Здоров'я подруги важливіше.

Глаша підійшла до дверей і постукала. Приготувалася чекати. Швидше за все, Крайс ще спить, адже ліг вчора не раніше трьох. Але відповів він моментально. Виглядав свіжим, наче й не було нічної екскурсії. Очі спалахнули, варто було йому побачити, хто це прийшов з раннього ранку. Але Глафіра з порога пояснила, що розмова серйозна, і сіла в крісло, щоб бути якомога далі від Крайса і не відволікатися на думки, які до теми бесіди ніякого відношення не мають. Він відчув, що гостя стривожена і вислухав уважно.

— Звинувачення серйозні, — зробив висновок Крайс, коли Глаша виклала все заради чого прийшла. — Сьогодні ж за Сапфірою буде встановлено нагляд. Але все ж думаю, до хвороби дівчат вона не причетна. Лікар упевнений, що у них звичайне ГРЗ.

— Чому ж вони досі в лікарні? І, до речі, можна їх відвідати?

— Провідати можна. Хочеш, прогуляємося в лазарет після обіду? — вперше за час розмови на обличчі Крайса промайнула посмішка.

— Побачимо.

Відвідати дівчат було хорошою ідеєю, але знову ж таки це означало спілкування з Крайсом, чого Глаша намагалася уникати.

— Щодо Зурім, — продовжив він. — Не турбуйся. Зараз же дам розпорядження надіслати лікаря.

Результатом розмови Глаша залишилася задоволена. Піднялася з крісла і швиденько вискочила з кімнати — поспішала повернутися до себе. Не хотілося залишати подругу одну без нагляду надовго. У коридорі зіткнулася з чоловіком в довгому камзолі, що поспішав до апартаментів Крайса. Той постукав і, почувши дозвіл, увійшов. Двері закрилися не повністю. Глаша була вже метрів за п'ять від кімнати, однак почула добре поставлений голос службовця:

— Ваша Світлосте, Його Світлість принц Сильвій просив передати, що чекає на вас у кабінеті юристів.

Світлосте??? Це він до Крайса так звернувся? Та ні, не може бути. Хоча, до кого ж іще. Глаша точно знала, що крім хромейстера в кімнаті нікого немає. Тільки, виходить, і ніякого хромейстера немає — там принц. Думка покрутилася і так, і сяк, але ніяк не хотіла вкладатися в голові. Глафіра вже звикла думати, що у королівського подружжя двоє синів. Але, виходить, їх троє? Три брата-принца Ендрю, Крайс і Бріус, тобто Сильвій. Хоча чому вона дивується? Якщо молодший прикинувся фітнес-тренером, то чому б середньому не вдати із себе хромейстера. Добре, однак, очкастий принц влаштувався. Ходить такий весь із себе інтелігентний, а братів, значить, спорядив в театральному мистецтві вправлятися. Вони для нього, виходить, відомості добувають про його наречених. У безпосередній, так би мовити, обстановці. Ну, як добувають? Добувати — добувають, тільки от двох претенденток з-під носа поцупили.