РОЗДІЛ 5.1. Обіцяний подарунок

РОЗДІЛ 5.1. Обіцяний подарунок

Крайс вимкнув плеєр. І навіть зобразив на обличчі готовність слухати гостю. Але Глафіра ще деякий час боролася з бажанням знову провести долонею по його твердій шорсткій щоці. От же влипла! І як їй боротися з собою, якщо простий дотик викликає мурашки по всьому тілу, навіть маківку пощипує?

Впоратися з почуттями вийшло, тільки коли згадала, що однією з цілей візиту було допомогти подрузі. Присіла на краєчок дивана якнайдалі від Крайса і вимовила:

— Прийшла дізнатися, де можна знайти Бріуса.

— Можу провести до його апартаментів, — з готовністю зголосився Крайс. — А навіщо він тобі?

— Дівчата вирішили запросити його брати участь в постановці.

— Вам потрібні актори-чоловіки? — з лукавою посмішкою поцікавився Крайс.

— Один актор-чоловік, — про всяк випадок уточнила Глаша, легко прочитавши хід думок співрозмовника. Ще не вистачало їй Крайса на репетиціях.

— А що за роль? Раптом він не впорається? У мене на прикметі є одна дуже артистична особистість, — хитринки продовжували стрибати в очах, але Глафіра на них вестися не збиралася.

— Впорається. У його акторських здібностях гріх сумніватися. Після того, як він майстерно зіграв фітнес-тренера, роль принца у нього вийде блискуче.

— Принц у ролі принца? — посміхнувся Крайс. — А що за казка? Про любов? — у погляді проскочив натяк, від якого знову почало поколювати все тіло.

— «Попелюшка». Про любов там зовсім трохи, — злукавила Глаша. — В основному про те, що праця облагороджує. А ще про те, що розмір ноги може зіграти вирішальну роль у долі людини.

Крайс несподівано розреготався.

— Це ти про мініатюрну туфельку, по якій принц і відшукав свою кохану? У нас є схожа казка. І хто в ролі Попелюшки? Ти?

— Чому відразу я? — обурилася Глафіра.

— Тобі підходить, — низьким оксамитовим голосом запевнив Крайс і перевів погляд на її ноги.

Вона одразу ж їх сховала за диваном. У погляді співрозмовника проскочило розчарування, якщо не сказати, обурення. Йому явно хотілося і далі вивчати цю частину Глашиного тіла, причому, схоже, він вважав, що має на це повне право.

— Попелюшка у нас — Зурім, — з легкою зловтіхою повідомила Глафіра.

— Цікаво, — Крайс постукав пальцями по підлокітнику. — А знаєш, я можу взяти на себе завдання домовитися з Бріусом, щоб він зіграв принца у вашому спектаклі. Причому, гарантую стовідсоткову згоду.

— От і добре, — зраділа Глаша.

Оптимізм викликало не те, що Крайс запропонував допомогу (Глафіра була впевнена, що і сама змогла би чудово домовитися з Бріусом), а те, що співрозмовник, зрештою, перестав нав'язувати свою кандидатуру в члени театральної трупи.

— Тільки в мене одна умова, — Крайс закинув руку на спинку дивана. Його пальці опинилися в парі сантиметрів від плеча Глафіри. Вона насупилася — близькість здалася небезпечною.

— Жодних умов, — сердито блиснула очима Глаша.

Тепер, коли Крайс навчився користуватися земним «музичним інструментом», страшно уявити, яку плату вимагатиме за свої послуги.

— Маленька послуга, — вкрадливим голосом уточнив він.

Подався трохи в сторону Глаші. Пальці торкнулися плеча і намалювали на ньому хитромудрий узор. Вірна тактика. Ці неспішні рухи викликали запаморочливий туман у голові. Як тут міркувати? Як тут не погодитися хоч на маленьку послугу, хоч на величезну.

— Хотів організувати для тебе екскурсію до шахти, де видобувають самосвітні мінерали. Там так красиво — дух захоплює. Потрібна лише твоя згода.

У Глаші і без самосвітних мінералів давно подих перехопило. Крайс дивився на неї серйозно. Зіниці розширені. Знала вона вже цей погляд, і що за ним може послідувати. Крайс обхопив рукою плече. Воно цілком помістилося в його гарячій долоні. Потім такий же жар Глаша відчула на другому плечі. Ще кілька секунд Крайс дивився, пропалюючи наскрізь, позбавляючи волі до опору. А потім рвучко притягнув до себе і вп'явся в губи вимогливим поцілунком.

Глаша здалася цьому натиску, цим п'янким почуттям. Хіба їм можна протистояти? Зарилася руками у волосся Крайса і той напружився ще більше, ще тісніше пригорнув до себе. Вона відчувала, як пульсує його пружне тіло, і піддавалася його натиску, остаточно втрачаючи контроль над собою. Туман у голові ставав все густішим…