РОЗДІЛ 3. Підходяща п’єса

РОЗДІЛ 3. Підходяща п’єса

Засідання імпровізованої театральної трупи тривало. Основним питанням порядку денного значився вибір постановки. Кіпріс дуже наполягала на своїй палко коханій п'єсі «Алхімічний роман».

— Це безпрограшний варіант, — запевнила професорка.

— Назва якась не дуже цікава, — скептично скривилася Агнеса. — Про що він? Про науку?

— Про науку там тільки трошки. А так він про кохання.

В улюбленій п'єсі Кіпріс розповідається про почуття? Несподівано. Цей факт відразу підігрів інтерес дівчат і підняв шанси роману бути обраним для театрального конкурсу.

— Загалом, наша героїня, глава алхімічної лабораторії — жінка розумна, освічена, віддана науці, але самотня, — почала знайомити з романом Кіпріс.

— Не пощастило в особистому житті? — співчутливо промовила Зурім. — Нічні і денні світила не вишикувалися в потрібному порядку?

— Світла чи не світила, але немає у неї ні чоловіка, ні сім'ї.

Східна красуня сумно зітхнула, а Кіпріс продовжила.

— У цій же лабораторії на посаді простого лаборанта працює наш головний герой.

— І між ними спалахують почуття? — з надією припустила Зурім.

— Не зовсім, — охолодила її запал Кіпріс. — У лабораторії звільняється місце заступника голови. І наш герой, щоб підвищити шанс обійняти цю посаду, вирішує позалицятися до героїні.

— От же гад! Кар'єрист! — похитала головою Агнеса. — Сподіваюся, алхімічка, коли зрозуміла що до чого, підлила йому в чай ​​якої-небудь своєї алхімічної отрути, щоб він на жабу перетворився.

— Спочатку вона навіть не зрозуміла, що він намагається до неї залицятися. Виходило у нього це не дуже.

— Як не дуже?

— Він її мимрою назвав.

Агнеса розвеселилася:

— Ну, хоч після цього вона його на жабу перетворила?

— Ні, вона закохалася. Він же насправді не кар'єрист був. Просто йому потрібно було двох дітей годувати: хлопчика і хлопчика.

— То, виходить, він ще й одружений? — обурилася Агнеса.

— Ні. Розлучений. І самотужки малюків виховує.

— Як наш Бріус, — із захопленням видихнула Зурім.

Глаша глянула на неї з пересторогою, і та осіклася. Але Кіпріс і Агнеса особливої ​​уваги на репліку східної красуні не звернули. Сімейний стан фітнес-тренера цікавив їх значно менше, ніж закручений сюжет «Алхімічного роману».

— Ну і чим все це скінчилося? — приборкувачка драконів жадала розв'язки.

— Вони одружилися, і через дев'ять місяців у них було вже три хлопчика.

— Ясно, хеппі-енд, — хмикнула Агнеса.

Кінцівка без перетворення лаборанта на жабу не справила на неї належного враження, але, тим не менш, Кіпріс наважилася на питання:

— Як вам?

— Чудово! — Зурім відчувала щирий захват.

— Трохи екшену не вистачає, — видала свій вердикт Агнеса, — а так, нічого.

Глаша навіть не знала, як відреагувати на «Алхімічний роман», який підозріло нагадував радянську комедію Рязанова. Мабуть, в усіх світах трапляється, що два закоханих серця знаходять один одного на службі. Історія зворушлива. Поставити по ній спектакль було б цікаво. Але Кіпріс явно розраховувала на головну роль, а Глаші хотілося б, щоб театральний конкурс став зоряним часом Зурім.

— Голосуємо? — продовжувала продавлювати свій варіант Кіпріс.

Але дискусія була зірвана несподіваною появою королеви. Про її прибуття сповістив володар довгого розкішного камзола. Він встав в центрі холу і сказав велично, з дивовижною дикцією вимовляючи кожен звук:

— Її Світлість, королева Дарліта, Вайолет II.

Здавалося, повітря заіскрилося, коли в приміщення впливла мати спадкоємця престолу. Ця жінка мала потужну енергетику. Моментально прикувала до себе погляди присутніх. Глаша вчергове відзначила ніжний цитрусовий аромат, що ніби маревом огортає Її Світлість. Він створював відчуття свіжості і легкості. Глафірі подобалося вивчати моложаве шляхетне обличчя королеви. Дивовижно. Адже їй повинно бути близько п'ятдесяти, не менше, якщо має п'ятирічну онучку. Але не знай Глаша цього факту, подумала б, що Її Світлості трохи за тридцять. Ідеально рівна спина, граціозна хода, осина талія.

Дівчата зіскочили з місць, щоб привітати королеву, але та жестом дала зрозуміти, що реверанси не потрібні. Велично пройшла до одного з крісел і витончено опустилася в нього.

— Ви готуєтеся до театрального конкурсу? — поцікавилася, обвівши претенденток поглядом.

Дівчата закивали.

— Мені подобається, що нове змагання допоможе розкрити ваші творчі таланти. Уже обрали постановку?

— Майже, — поспішила відзвітувати Кіпріс.

— Лаймієта, зірка минулого конкурсу, — королева ніжно посміхнулася, — висловила бажання бути присутньою на виставі. Його Світлість принц Ендрю не заперечує. Більше того, розпорядився запросити на виставу й інших дітей. Тому ваша задача ускладнилася. Необхідно підготувати таку постановку, щоб було цікаво і дорослим, і дитячій аудиторії. Впораєтеся?

— Звісно, — відповіла за всіх Агнеса.

Дівчата зобразили на обличчях оптимістичні посмішки.

— Чудово, — залишилася задоволена розмовою королева.

Вона піднялася з крісла і граціозно поплила до виходу. Але на півдорозі зупинилася, щоб кинути ще одну фразу:

— Наскільки мені відомо, принц любить історії з несподіваними сюжетними ходами.

Королева зникла в одному із коридорів, а дівчата, провівши її поглядом, стурбовано перезирнулися. Завдання дійсно ускладнилося. Стало зрозуміло, що запропонований Кіпріс «Алхімічний роман» не підходить. Взагалі-то, Глашу це влаштовувало — з'явилася можливість пролобіювати постановку, де головна роль дісталася б Зурім. От тільки яку? Глафіра представляла східну красуню в неймовірно трагічній виставі про нещасну любов, щоб зал ридав, розчулений стражданнями Зурім. Але для дітей така постановка зовсім не годилася.