ДОВГА МАНДРІВКА

Вже кінець літа, і нам майже нічим зайнятися на базі. Тобто в мене робота є завжди, а от жінки в основному навчаються. Нещодавно пройшли остаточне тестування, так би мовити поздавали іспити на нові спеціальності й оновили навички завдяки імплантам командира та Кори. Я ніколи не називав нашого командира на ім'я, а тепер це й не потрібно. Він залишиться в моїй пам'яті саме як командир. Отже, ми маємо пілота і навігатора. Хай і недосвідчених, але то наживне.

База стала рідною домівкою, і я звик розмовляти з Крайтом. Якось під час бесіди з ним отримав від нього запитання: "Кого я вважаю серед нас трьох розумнішим?". Про Крайта мова не йшла — він далеко поза межами "розумних істот". Я замислився. Якось ніколи не надавав значення такому і не розмірковував на цю тему.

Я знаю, що згідно з тестуванням на військовій базі, де нас готували, розумові здібності були найвищими в командира, на другому місці була Кора, потім, як не дивно, Мел, тоді Сел, і вже я та Терна ділили останнє місце. Якщо ж просто подивитися на нас збоку, то Терна більш упевнена і більше бачила, тобто краще орієнтується в цьому світі. Коли дивлюся на Мел, то бачу домашню дівчинку, яка розумненька, але не спроможна на жорстокість. Таке собі лагідне телятко чи кошенятко. Хоча й вона складала тест із самооборони та володіння зброєю.

А тут ми все завжди вирішували втрьох, і я не намагався грати роль керівника. Навіщо мені отой клопіт? Думати за всіх і нести відповідальність, краятися через свої помилки й таке інше. На мою думку, демократія краща. Бо один з головних принципів демократії — якщо вбили головного (ну там президента чи ще когось, кому дали повноваження щодо прийняття рішень), загальна система не постраждає. Одразу ж за першим у списку стоїть досвідчена й адекватна людина, яка підміняє головного приймача рішень. Диктатура чи тиранія цим похвалитися не може.

Не знаю, чи задовольнили мої роздуми Крайта, але більше він не намагався визначити, хто з нас головний. Однак я не хочу бути найтупішим і тому потай від дівчат теж закинув у розширювач пам'яті спеціальності пілота та навігатора і неквапливо вчив їх, коли був час. А його поступово ставало все більше. Ми розчистили ще й другий ангар. У нас два порожні ангари й купа відремонтованої техніки. Тепер у четвертому склали все те, що швидко відновити не вийде, або те, що я потихеньку розбираю на зовсім вже дрібні запчастини.

Я класифікую ті незначні, але цілі елементи механізмів і заношу їх у загальний реєстр складського обліку, де є позначка потрібної полиці, на якій і лежить запчастина зі стікером. Здається, дівчата теж щось опановували, вибираючи нові навички з архівів бази. Ну й нехай деякі з них трохи застаріли — технології настільки розвинулися, що за останні триста років не винайшли майже нічого нового. Ніколи не думав, що розвиток може завмерти через власну технологічну досконалість.

У нас вже є костюми, які захистять від хижака чи кулі. Ми маємо чотири справні ховери, і ще два на стадії закінчення ремонту. І життя на базі не здається таким сумним і безперспективним, як раніше. У повітрі зависло очікування чогось гарного. За кілька поїздок ми вигребли все з контрабандистського корабля та зняли емітери захисту й велику корабельну зброю.

Навички з голів контрабандистів виявилися цікавими, і я розучив деякі прийоми бою а також передивився їхні нотатки в пам'яті. Може щось знадобиться. Хлопці були гарно заточені на бійку та стрільбу — мабуть, доводилося рятувати життя своїми кулаками й засобами нападу та оборони. Наші кредитні чипи теж поповнилися завдяки їм, і це теж створило гарний настрій у дівчат. Розмовляв з Крайтом про те, щоб зробити його мобільним. Тобто якось оживити кіборгів.

— Я вважаю, що система підтримки мозку живим, яка колись була в нас, занадто ненадійна. Через тиждень з невеличким довіском ми — чи, краще сказати, я — вже не могли ясно міркувати, підживлювати мозок необхідними речовинами та відводити сміття з його клітин. Мозок задихнувся у своїх власних випорожненнях і вмер. Ми не можемо існувати без спеціальних апаратів, які є на кожному кроці на нашій планеті. Потрібна інша концепція, і я над цим розмірковую останні триста років.

— Власне, Крайте! Ти вже піднявся над самим собою, коли знайшов правильне рішення використати залишки ресурсів і своїх наноархітекторів для під'єднання до ШІ нашої бази. Це було дуже своєчасне й правильне рішення.

— Це був перший раз, коли думки клонів не були одностайними. Ми були розгублені, і я вирішив спробувати записати себе в пам'ять ШІ, а потім почати реорганізацію власного мозку. Повір, це був великий ризик і велика праця.

— Вірю. Отже, я догадувався, що ти працюєш над створенням синтетичного мозку, якому не потрібні поживні речовини, а достатньо деяких елементів з періодичної системи та електрики? Саме тому тобі були потрібні всі потужності відремонтованої бази?

— Так, ти мене вірно зрозумів. Як ти хочеш повернутися до вільного життя, яке б не стримувало тебе цією місцевістю чи планетою, так і я хочу свободи, а не сидіти прив'язаним до ШІ цієї бази. Я сумую за тим життям, яке було.

Отже, Крайт, коли познайомив мене з тим трупом кіборга, який нібито під'єднаний до ШІ, насправді не в тому кіборгу? Це він мені влаштував ще одну перевірку, а насправді він уже собою підмінив ШІ, забравши всі його ресурси. І я навіть не знаю, як йому це вдалося. Але, ображатися на недовіру я не буду. Кожен бореться за своє життя як може. Однак про майбутнє говорити потрібно.

— Давай поміркуємо, Крайте. Якщо ти зі своїм новим досвідом знайдеш на безмежному небі свою галактику та зірку, з'явишся на своїй планеті й запропонуєш нове мислення, чи сприймуть тебе брати як одного з них? Або назвуть тебе вірусом, який потрібно знищити задля інших? Я ось розмірковував про повернення на ту базу, звідкіля нас направили сюди, і добре розумію, що навіть якщо в нас не відберуть знайдені кредити, то точно відберуть корабель, і невідомо, що буде з нашими придбаними навичками та спогадами. Можливо, правда про те, що тут відбулося, комусь непотрібна. У кращому разі я запропоную дівчатам надіслати їм звіт таким чином, щоб неможливо було вирахувати, де нас шукати. Або зовсім не давати їм найменшої підозри думати, що хтось вижив. Світів багато, можна загубитися й десь спокійно прожити те, що залишилося. Мандрувати світами й побачити багато цікавого та незбагненного. Чим не життя? Отже, пропоную тобі: коли ти закінчиш свої досліди, давай удвох мандрувати світами. Ми знаємо один одного, нехай і трохи більше ніж пів року, але за цей час я переконався, що ти гарний та розумний хлопець і можеш бути надійним товаришем. Ми забрали ракету для зв'язку з вантажного трюму нашого корабля. Можемо запустити її вище тієї радіаційної сфери навколо Тінерайз, щоб надіслати сигнал із дезінформацією для наших кураторів. Налякаємо їх, що ця планета під керуванням небезпечних істот, які не можуть зробити свій корабель для виходу в космос, і ця база та планета надовго залишаться недоторканими. Я в них, згідно з тестами, вважаюся недоумком, вони не повірять, що це хитрість. Можна буде використовувати базу для своїх цілей, торгівлі чи інших речей. Люди на цій планеті, можливо, теж не хочуть жити на краю світів — можемо їм допомогти. Ну сам подивись, які краєвиди розкриваються в майбутньому! Нам потрібен лише корабель!