КОРАБЕЛЬ

Минув ще місяць. Як сказав Крайт, тут, саме в цій місцевості, дощі — досить рідкісне явище. Але Тінерайз має і ліси, і річки, і навіть моря. Це для бази вибирали непривабливу місцевість, де немає нічого, крім скель і кам'янистих, пустельних краєвидів. Ні тобі річок, ні лісів, ні корисних мінералів чи чогось іншого. А ще він розповів, як брав під контроль ШІ космічних човнів.

Виявляється, навколо бази й на орбіті є декілька великих антен, частина з яких вже не працює. У пасивному режимі вони можуть побачити наближення чогось із космосу, в активному — взаємодіяти.

Я не став розпитувати про технологію захоплення ШІ корабля і тільки зрозумів, що це нагадувало дуже обережну гру, під час якої Крайт лагідно переконував ШІ корабля, що він краще знає, як садити корабель на планету. А далі варто було корабельному "мозку" дати слабину, і він уже не міг нічим керувати, а залишалася тільки одна функція — перезавантаження системи, якій до того ж заважав Крайт. Типовий злам захисту.

Дуже вже розлінувалися розумні істоти, довіряючи автоматиці та системам корабля, і тому не встигали запустити ручне керування, бо воно вже виявлялося заблокованим. Не всі кораблі мають грубезний рубильник, яким можна відсікти все і залишити тільки ручне керування. Оце я сказав про обережну та неквапливу гру між штучними інтелектами й навіть посміхнувся. Гра відбувається за мілісекунди.

— Отже, у напрямку непрацюючої антени є місце, куди впав один із кораблів десь трошки більше ніж пів року тому. Поїдете до нього і за одним разом подивитеся, що з антеною.

— А що являє собою ота антена? — спитав я.

— Колись був кратер від падіння метеорита, а потім його пристосували під антену, трохи вирівнявши воронку та встановивши обладнання в центрі.

— І що? Усі вісім антен — то кратери?

— Ні, справжніх кратерів два, а інші штучно створені, замасковані під справжні. Якщо дивитися з орбіти, вони навіть ніби розтягнені по поверхні планети. Створюється враження, що велика брила розпалася на кілька менших і вони купою вдарили по Тінерайз з інтервалом у кількасот кілометрів. А супутники зв’язку на орбіті зав’язані на наше обладнання. Тобто на ці вісім антен і пульт керування базою на восьмому поверсі.

— Гаразд, не буду влазити в це — навіщо та як воно працює. Мені й свого головного болю вистачає. Ти ж уже думав, які можуть знадобитися запчастини для відновлення антен на Тінерайз? Зроби список, я відберу на складі, якщо там таке є.

— Я одразу перевірю наявність, бо в мене ще деякі дані по складах залишилися, може, вкажу, де шукати, — відповів Крайт.

Не дає й передихнути. Ми тільки нещодавно з Терною забрали залишки пального з баків нашого загиблого корабля. І я остаточно вичистив землю зі сходових маршів бази до самого низу й укріпив стіну, а він уже перемкнув нас на ремонт антени. І під час останнього рейсу нам довелося трохи постріляти по ящірках, які виявили агресію. Терна каже, що це ті самі тварюки, які покусали її. Отже, вони ще й отруйні.

Я втомився працювати з максимальною віддачею і хочу у відпустку. Потрібно повідомити Крайту, що в живих створінь накопичуються досада, втома та стрес. І якщо не дати перерву чи хоча б вільний день, то почнуться сварки, істерики та роздратовані кпини. Я ж бачу, що Терна іноді ледве стримується, та й Мел інколи приходить вечеряти з сумним обличчям, особливо якщо в неї щось там не виходить у медичному блоці. Але дівчата наполегливо вчаться, опановують техніку та ще й проходять курси пілота й навігатора.

Я теж щоночі вчуся, бо вдень немає коли, і це теж виснажує. Доводиться щоночі ставити щось інше, щоб не було нудно й нецікаво. Отже, запровадимо вихідний день для початку. Немає потреби щодня гарувати на базу. На обід прийшла в їдальню одна Терна.

— Слухай, Ал! Ти помітив, що Мел уже втретє не прийшла обідати?

— Ну, буває, що чимось захопишся і забуваєш про час.

— А будильник навіщо?

— Ще можливо, що вона ходить у їдальню на сьомому. Це ж усього за три поверхи на ліфті від її медичного центру. Я перевірив і почистив там синтезатор. Зручніше, ніж тупати сюди. Вечеряємо ж усе одно разом.

— Вона перестала чіплятися до тебе? Чи ви зустрічаєтеся потайки від мене?

Я подивився на неї довгим поглядом. Вона не відвела очей.

— А чому це тебе цікавить?

— Та просто.

— Як казав мій приятель, "так просто" тільки діти з'являються, а все інше має причину та наслідки.

— Ого! А ти, виявляється, ще й жартувати вмієш.

— Так, інколи хочеться трохи скинути напругу. Хочу запропонувати хоча б один вихідний день і перед ним неповний робочий, щоб дійсно мати змогу неквапливо відпочити.

— Добра думка! А я все чекала, коли ж хтось запропонує день відпочинку.

— Хочеш виглядати сталевішою, ніж інші?

— Та ні!

Вона зблудила очима та трохи зам’ялася, чого я від неї не очікував, бо вона завжди демонструє впевненість.

— Ну, від мене не відпаде, якщо я сьогодні запропоную таке.

— Що запропонуєш? — увійшла в їдальню Мел.

— А ми тільки-но про тебе розмовляли, — навіщось ляпнула Терна.

— І про що?

— Накопичилася втома, і я вже ледь стримую внутрішнє роздратування, і тому пропоную зробити один день неповним робочим, скажімо, працювати до обіду, а наступний — увесь вільний, знову повторив я свою пропозицію.

— З якою періодичністю? — поцікавилася Мел, набираючи собі їжі в синтезаторі.

— Один раз на тиждень, а тиждень — це сім днів.

— Це знову міра з твого світу? Уже й нас привчив до своїх понять, — буркнула Мел і сіла до нас їсти.

Я знизав плечима.

— Можете пропонувати щось своє. Ніколи ще нічого не заперечував і завжди дослухався до вашої думки.

— І як ми будемо рахувати оті дні? — між двома ложками знову спитала Мел.

А вона може бути наполегливою та методичною. Та ще й ці курси навігаторів роблять її прискіпливою до дрібниць.