КІНЕЦЬ ВЕСНИ

Минуло кілька місяців від нашої появи на цій базі. Крайт сказав, що закінчується весна, якщо оперувати земними поняттями. Ми досить багато балакали з ним перед тим, як я засинав. Про мою Землю, звичаї та життя на ній. Про життя на його планеті.

— Сумуєш? — якось спитав він.

— Ні, — у ту ж мить відповів я, — в мене був час подумати про минуле, і я добре розумію дві речі. По-перше, мені б не дали жити на моїй планеті. Можливо, через десяток років щось би оприлюднили чи посмертно зробили героєм, але навіщо мені квіти на постаменті і пропагандистська брехня? Я хочу жити і отримувати радість від життя. По-друге — навіщо сумувати за минулим? Це ж як сумувати за торішнім снігом. Він розтанув без вороття, і буде інший сніг, але вже не той, який залишився в згадках. Я не хочу повертатися в минуле. Я хочу побачити те, що чекає на мене в майбутньому.

— Це гарний настрій, — тільки й сказав Крайт.

Ми остаточно перетягли все, що можна, з розбитого корабля і кормової частини. Ще залишилося трохи палива та рідкий кисень, але я навіть не знаю, чи потрібно нам морочитися з киснем, якщо ми вже відновили функціонування бази? Ми ж можемо і самі той кисень виробляти.

З настанням літа збільшилася денна частина доби, і хижаки почали з'являтися серед дня. Їм не вистачає часу полювання вночі, і тому вони голодні виходять завидно, мружачись на світло. Вже два рази нам знадобилася зброя. Шкодую, що не встигли перетягти все паливо, і кожен рейс зараз — це ризик, хоча ми і звикли до небезпеки.

Мел займається муміями службовців бази, які ми постягували з нижніх поверхів до тепер уже доступного медичного блоку з усім обладнанням, яке тільки можна собі уявити. У мумій були старі імпланти та розширювачі пам'яті, з яких, можливо, вдасться скачати корисну інформацію. І тепер Мел вилучає імпланти, вмонтовані в ті сухі мощі, щоб Крайт розкодував їх і зчитав дані. Вона голодними очима поглядає на тіла прибульців. Вони складені на пересувних столах, зберігаються в окремій палаті і ззовні ніби не пошкоджені, але з мозком проблеми. Чотири кіборги.

Коли я розповідав дівчатам про минуле, з дозволу Крайта, я вказав саме таку кількість прибульців — чотири особи, і змовчав, що їх було п'ятеро. Одне тіло кіборга з розтрощеною головою і три цілих. П'яте тіло, про яке ніхто, крім мене, не знає, сидить біля нашого головного ШІ. Тобто воно вросло в нього, і від голови прибульця йде купа тонкого "волосся", яке під'єднало його до мозку бази. Я дивуюся тому, що Крайт дозволив мені побачити це. Я вбачаю в цьому не тільки довіру, але ще багато чого.

Це була і перевірка мене, і зовсім дурна впевненість, що комусь можна довірити своє життя і майбутнє. Це був дуже з його боку ризикований крок до порозуміння із зовсім незнайомою для його виду мислячою істотою. І я це ціную. Це як необмежений кредит довіри і справжня дружба.

Ні Терна, ні Мел не знають, де на базі захований головний "мозок", тобто ШІ бази і власне сам Крайт. Навіть на схемах, які нам скидав капітан, це приміщення не було позначене. Тільки я знаю, де знаходиться Крайт, і навіть запис мого імпланта я почистив, щоб не було згадок про мій візит до того приміщення. Згадки лише в моєму мозку. Поки що жодні технології неспроможні зазирнути в мозок. І це добре.

Діставшись синтетора, ми потихеньку виготовляємо із зовсім непотрібного мотлоху ті запчастини чи блоки, яких потребуємо. Однак це я трохи видав бажане за дійсне. Встигли випробувати його для перевірки, як він працює. Зробили лише одну залізяку із синтетичними вкладками на суглобах для маніпулятора дроїда. І навіть не цілу залізяку, а підремонтували зламане. Тобто наростили необхідне. Зараз виготовляємо кілька ущільнювачів, щоб полагодити машини, які займаються пранням. У нас тепер є ще й тривимірний сканер, який дозволяє хоча б зовнішні та внутрішні розміри знімати точно.

Але початок покладено, і хоча це процес не швидкий, ми свого доб'ємося! Завдяки просто неймовірній кількості порожнього місця на моїх розширеннях я поступово закидаю туди навіть технологічні карти з виробництва за допомогою синтетора будь-чого. Накопичую інформацію, яка може знадобитися, і поступово стаю другим за корисністю для бази після Крайта. Він уже й пошуткувати встиг із цього приводу.

Мел наполягла, щоб я перевірив роботу біологічного принтера, який теж височіє в її медичному царстві. І хоча Крайт каже, що потрібен трохи інший пристрій, на якому можна надрукувати навіть мозок, або доробити оцей, я зробив технічний огляд та тестування того, що в нас вже є. Тепер Мел зможе надрукувати будь-що з частин тіла, якщо матиме зразок клітини живої істоти.

А ще ми знайшли тридцять вісім справних дроїдів бази, яких покинули напризволяще, підірвавши переходи між поверхами. Якщо врахувати, що з нашого корабля забрали сімнадцять цілих дроїдів, у нас уже не так порожньо на базі. Коридорами швендяють заклопотані дроїди, і в основному ними керує Крайт.

Їх було легко ввести в дію. І серед них не тільки прибиральники, а й електрики, один — спеціалізований зварювальник, який одразу перевіряє якість шва. Є й інші спеціальності, спроможні ремонтувати складні пристрої та техніку. Навіть знайшлося двоє, які можуть паяти схеми з чипами. Завантажив уже їх ремонтом електронних блоків, які знімав з ушкодженого обладнання. Ми ж бо маємо нарешті доступ до складів, але намагаємося в першу чергу не міняти, а ремонтувати. Навіть і те, що заради швидкості міняємо.

Біологічний 3D-принтер мене приголомшив. Виявляється, триста років тому це була не новина. Зробити який завгодно орган, який імунна система сприйме як свій рідний. Однак багато часу займає вирощування клітин, з яких принтер надрукує, що йому буде вказано. Тому Мел взяла зразок клітин у нас трьох, щоб розмножити їх і вже мати необхідну кількість матеріалу для друку серця, печінки чи нирок. Це якщо щось трапиться. Ми маємо необмежену кількість енергії, і тому зберігання готового матеріалу не буде важким завданням. І в нас на базі вже зберігали якісь клітини, які Мел викинула в утилізатор, бо холодильні установки були вимкнені колись Крайтом і клітини, так би мовити, скисли за триста років.