ПРИБУЛЬЦІ

Тільки сьогодні тричі вивозив каміння через порожній третій ангар. Входи двох ангарів виходять на один бік гори, входи інших двох — на протилежний. Прикинувши на око, спустився майже до підніжжя гори, де колір поверхні був схожий на те, що я привіз. Розсипав видобуту породу там. Щоб не височіла купою.

Мел узялася допомагати мені й шкрябала саморобною лопатою сходи між п'ятим і шостим поверхами. Потім я відібрав лопату, і вона підмітала нашвидкуруч зробленою щіткою, користуючись невеличким металевим совком. До вечора ми вичистили і сходи, і коридор шостого до такого стану, що можна було запускати сюди прибиральників.

Більше нічого не робили, вирішивши залишити обшук на наступний день. Тим більше, що там ще й світла немає. Зібралися втрьох у їдальні. Терна задоволена і менш втомлена. Мабуть, уже призвичаїлася до одноманітних обов'язків. Я б навіть сказав, що вона якось заспокоїлася і стала не такою різкою та злою, якою здавалася мені при знайомстві. Ну а Мел завжди була тиха.

— Які в нас плани на завтра? Мені залишатися на базі? — спитала спеціалістка з озброєння.

— Поки що не потрібно. Прибульці не полізли вночі через звільнені сходи і не повбивали нас. Отже, завтра в першу чергу розберуся, як увімкнути світло з пульта центрального керування, і перевірю один із ліфтів, щоб він працював і був безпечним. Після цього Мел і прибиральники трохи почистять каюти, а я подивлюся на обладнання і що робиться між десятим і одинадцятим поверхами. Маємо відомості, що кіборги прорили між ними завали, отже, якщо це так, то можна піти і до самого низу. Це добре, бо дозволить мені після того, як звільню шахту єдиного ліфта, який іде до самого низу, спробувати відремонтувати його. Якщо знайду троси для його тоннажності, тобто вантажопідйомності. Крім того, ми знаємо з розповіді Крайта, що десь там мають бути загиблі і багато зброї. Якщо це так, то на тобі, Терна вся зброя, а Мел зніме нейроімпланти загиблих. Вони старі, але на них може бути корисна інформація. Для цього в нас є хірургічна капсула на третьому. Мел, я тобі покажу, де вона стоїть, і я її вже підключив. Так. Не дивіться такими розуміючими очима. Я радився тільки з Терною відносно наших загиблих товаришів і, щоб не травмувати вас, зняв їхні імпланти сам і не повідомив про це. Цілих тільки два. Пілот і навігатор. Ви можете з них встановити більш нові версії навичок, коли Крайт розкодує ці імпланти. Злам доступу займає багато часу, тому що і кредитні чипи, і розширення пам'яті, й інші складні вироби досить суворо зашифровані від стороннього втручання. Це нам ще пощастило, що в нашому розпорядженні є Крайт і в нього немає якихось передумов для того, щоб хакнути ці пристрої. Впевнений, що в інших ШІ стоїть заборона таких дій.

Терна посміхнулася, Мел просто уважно слухала. Крайт мовчав і навіть у мій імплант нічого не сказав. Аж ось думка засвітилася і в очах Мел.

— Тобто десь там унизу прибульці? — спитала вона, і її очі загорілися.

— Збудилася? — посміхнувся я.

— Не так, як коли чую твій запах!

Я зробив вигляд, що не почув чи не зрозумів. Це був флірт. Я не спеціаліст із флірту, але маю якесь відношення до чоловічої половини розумних істот, і тому якимось чуттям отримав розуміння, що це був флірт. Паузи я не зробив і в той же час, ще думаючи про її слова, я вже говорив:

— Прибульців розбирати чи досліджувати не будемо. І так через неповагу до них, тупих створінь, які мешкали на базі, відбулася та колотнеча.

— Що ти дізнався? — напряму спитала Терна, яка зрозуміла, що ця інформація вже не секретна.

Крім того, досить нелогічними були мої слова, що ми не будемо досліджувати прибульців лише тому, що це колись спричинило катастрофу. Я переповів те, що мені розповів Крайт про тиждень, який знищив цю базу.

— Он воно що тоді трапилося. Якийсь дурень через переляк або з іншої причини вколошкав одного з прибульців і тим зруйнував базу. А керівництво вирішило приховати це і, можливо, навіть знищило небезпечні для репутації записи тих подій. На цьому прикладі ми можемо побачити, що люди зі зброєю повинні проходити більш ретельну перевірку і підготовку! — висловила свою думку Терна.

— Згоден з тобою. Всі ці "вищі" види і раси дивляться на серйозні речі як на забавку чи якісь цікаві ігри, за які ще й платять скажені гроші. Я був знайомий тільки з одним, і він не був великим керівником. Тобто не був таким зарозумілим, як інші, яких я зустрів трохи згодом. Але і в його ставленні до мене можна було побачити зневагу, зверхність і навіть трохи жалю з поблажливістю. Однак він хоча б робив корисну справу — шукав цінні речовини та сировину на благо Міжгалактичного Союзу. І ще він дотримав даного мені слова й обіцянки. Тому я зараз і тут, — підбив я підсумок.

— Зате ж живий! — додала Мел і, простягнувши руку, поклала свою долоню на мою.

Її слова слугують слабкою втіхою, і зараз я розумію, що якби не погодився на брудну роботу з виконання ризикованих місій, мене б із Землі не забрали. Одне те, що забрали — вже велика удача. Можливо, дали дозвіл тому, що в загонах передової розвідки, чию емблему смертники тягають з особливою гордістю, гинуть пачками. А ще мене забрали тому, що завдяки нейроімпланту я розумів головну мову Міжгалактичного Союзу.

Я не відсмикнув руку, коли до мене доторкнулася Мел, але це було вже трохи занадто. Я звик, що в цьому суспільстві у кожного є свій особистий простір і ніхто в нього не лізе без дозволу. Я не дозволяв, і, можливо, тому Мел одразу прибрала свою долоню. Терна багатозначно посміхнулася, бо Мел у цей час вивчала мою пику і не дивилася в її бік.

Моє серце билося рівно, і я в цей момент роздумував про порядок своїх дій завтра. Дякую тобі, Ворксе, ти навчив мене стриманості. Це дозволило мені пройти купу тестів, на яких відбраковують кандидатів у розвідники.

— Отже, здається, я все сказав, і тому прошу пробачення, я піду до себе, — сказав я і підвівся, — на добраніч, дівчата.

— На добраніч, — відповіла Мел із загадковою посмішкою, а Терна просто мовчки підняла руку долонею до мене.