ВЕЛИКЕ ПРИБИРАННЯ

Минуло ще кілька днів. Я мотаюся до корабля і назад, Мел попросила мене відремонтувати кілька прибиральників, і я відновив функції у двох. Зараз вона влаштувала велике прибирання й разом із роботами тре, чистить, миє все, що під руку потрапляє. Терна ще в капсулі, і Мел кілька разів на день провідує її, щоб подивитися показники. Тварюка, яка вкусила Терну, не чистила зуби, і в тої щось там не зовсім гарне потрапило в кров. Однак Мел запевнила мене, що все буде в порядку.

Ми їмо разом, і це запропонував не я. Це вона несміливо на другий день перебування на базі увійшла в тиху їдальню, де я та Крайт мовчали кожен про своє, і спитала дозволу поїсти зі мною.

— Та хто тобі не дозволяє чи заважає? Їдальня спільна, а ти вільна... людина. Сідай, де хочеш, та їж.

Вона сіла за мій стіл, граційно вигнувши стан. Тобто всадила спершу нижню частину, а вже потім підсунула за стіл і все інше, що до останнього розташовувалося значно лівіше від стільця. Жінки вміють бути елегантно гнучкими. Я б за цим дійством спостерігав разів десять, якби в мене був запис того, як вона сідає.

— А що таке людина? — спитала вона, щоб, можливо, відволікти мене, бо я впав у ступор.

Перед моїми очима все ще стояла ота картина, як вона вигнулася вбік, закріпила сідниці на стільці, а потім підтягнула торс, груди, плечі, голову — і вони нарешті зайняли звичне положення.

— Ну, так називають наш вид на тій планеті, де я народився.

— Доки немає для мене роботи за спеціальністю, я хотіла б бути корисною. Підкажеш, що мені робити? І ще я б воліла взнати де склад ліків і на що ми можемо розраховувати.

Я вже думав що вона спитає, і тому її питання не було несподіваним. Відсунувши порожню миску, я взявся за пластиковий стаканчик і, відкинувшись на спинку стільця, уважно подивився на неї. Вона мене командиром визнала чи це вона мости наводить? Могла ж і Крайта спитати. Он як зашарілася зненацька й оченята опустила. Ну так, мені довелося мити її дупу, і, можливо, про це вона дізналася від ШІ. Ну або знайшла свій скафандр в ангарі.

Я його так і не всунув у пристрій для очищення скафандрів. Здається, той пристрій теж потрібно відремонтувати. Крайт казав, що там щось протікає. Ну так! Триста років минуло. Якесь ущільнення розсипалося або втратило еластичність. І в нас багато саме таких негараздів. Дрібні проблеми дошкуляють завжди більше. Потрібно лізти на нижчі поверхи, там десь був молекулярний 3D-синтезатор, який фантасти мого світу називали чи то реплікатором, чи то атомарним нанопринтером.

Синтетор, одним словом. Кладеш потрібні матеріали, завантажуєш креслення та характеристики — і він, використовуючи надані матеріали, зробить що завгодно. Не швидко, але якісно. От тільки модулі, де описується, що та як робити, тобто технологічні карти, коштують недешево. Але можна спробувати й самому спромогтися на програмування або натиснути кнопку "Авто", і отой синтетор щось там зліпить. Ну й, звісно, усе залежить від розміру того, що ти хочеш отримати. Бо, наприклад, на моїй планеті не всі токарні верстати можуть обробляти залізяку з діаметром у метр. Та що там у метр! Хоч би діаметр триста затиснути в патрон!

Зараз Мел у комбінезоні на виріст, який, мабуть, знайшла в ангарі. Уявляю, як вона тут бігала по базі гола, коли отямилася. Мене в цей час вже тут не було, поїхав до нашого розбитого корабля. А от Крайт, мабуть, отримав естетичне задоволення. Дівчина ж молода, і тридцяти років немає. Я зітхнув. Шкода! Не бачив! Бо одна справа — мити нерухоме тіло, а інша — коли це тіло, лячно озираючись, метушиться по порожніх коридорах бази, ризикуючи впіймати незахищеною підошвою якусь гостру скабку.

— На базі багато кают, господарі яких померли ще триста років, тобто тридцять періодів тому. Отже, потрібно забрати в каютах усе, що має цінність, утилізувати все, що непотрібно й не знадобиться. Тобто прибрати в цих приміщеннях. Водночас вибереш собі житло з дозволу нашого люб'язного Крайта. Тобто займеш якесь приміщення. Поки що порайся сама, але я обіцяю зробити тобі кілька прибиральників. З іншими питаннями звернешся до нього, він тут головний.

— Ти ж їдеш до нашого корабля? Не можеш зробити мені послугу, завітавши до моєї каюти на кораблі? Мені потрібні мої речі.

— Гаразд. Привезу все твоє та з каюти Терни щось візьму.

Того ж дня ввечері я виконав обіцянку й налагодив двох прибиральників. А ще виділив хвилинку часу й із її каюти, та каюти Терни на розбитому кораблі захопив їхні речі. Вжe наступного дня Мел виклала на тацю те, що знайшла в кількох каютах. Поки що улов негустий. Але є особисті кредитні чипи. Це як банк, але в кишені. Електронний девайс, на якому зберігаються накопичення і який дозволяє перераховувати на такий самий пристрій гроші. Цей чип, як і модуль завантаження з пакетом навичок, теж нагадує запальничку, але не такий довгий. Пів запальнички, якщо коротко. Те, що знайшли, — запаролено, але я вже балакав із Крайтом про розкодування. Тонка праця, бо можна стерти не тільки пароль, а й кредити на цьому пристрої.

— Усе ж таки грабуєш небіжчиків, — констатував Крайт, і мені вчулося задоволення в його голосі.

— Ні, отримую зарплатню за працю в екстремальних умовах і забезпечую тією зарплатнею не тільки себе, а й своїх товаришів. Коли зберемо всі ці банківські картки, тоді й поділимо між усіма чи інше вирішимо. Може, щось купити буде потрібно. Я чув, що тут є кілька великих населених пунктів. Перше місто ніби найбільше й налічує сотні тисяч мешканців. Там повинні бути потужні молекулярні синтезатори. Тобто вони можуть зробити яку завгодно залізяку. Не знаєш, яка тут грошова система?

— За сенсом сказаного зрозумів, що ти питаєш, як тут винагороджують за матеріали, вироби та послуги?

— Так.

— Систему запровадили, коли переселили сюди істот з іншої планети, і вона теж базується на кредитах, які прийняті в Міжгалактичному Союзі. Їх котування визначає економічна рада міста, і ціна може бути трохи не така, як всюди. Але їм повинні були залишити перелік робіт та матеріалів, щоб вони спиралися при визначенні ціни на цю довідку.