Розділ 9

Тея

Ми вже в палаці, але я не відчуваю Барта! Його тут немає!

Не знаю, що мені робити. Я не можу просто підійти до королівських гвардійців і запитати де кадет Барт!

Поки батько займається державними справами, я, у супровід двох охоронців блукаю палацом, сподіваючись щось дізнатися про коханого. Боги почули мої молитви, і я почула ім’я Барта та уривок розмови: «Барт… дезертир… знайшли…»

Барт – дезертир? Цього не може бути! Він до останньої лусочки відданий Диким Землям і королю Ердану! Я багато разів слухала, з яким захопленням він розповідав про нього! Я впевнена, що це якась помилка, але одне знаю точно: у палаці Барта немає…

Я сказала батькові, що прогуляюся містом і відправлю листівку подрузі. Ненавиджу брехати, тому справді збираюся на пошту й навіть напишу подрузі, але насамперед я відправлю листа наставникові Барта – Гріту. Може, він щось прояснить. Зворотну адресу для відповіді я написала тій самій подруги, попередивши її про це в листі.

Повернувшись до палацу, я дізналася, що король Ердан сьогодні вилетів особисто за Бартом.

Богиня Гір, що ж мій коханий накоїв, що король Диких Земель сам за ним вирушив?! Мене починає трусити від страху й несподівано темніє в очах. Наступне, що я побачила – це обличчя незнайомої жінки. Озирнувшись, я зрозуміла, що лежу в ліжку, та кімната, у якій я перебуваю – це не виділені мені покої в королівському палаці. Судячи з усього, я в приміщенні лікаря.

– Що трапилося? Де я? Де мій батько? – засипаю жінку запитаннями.

– Все гаразд дівчинко, ти перевтомилася і знепритомніла.

– Але чому? Зі мною ніколи нічого подібного не траплялося!

– Якщо ти не берегтимешся і не перестанеш нервувати, напад може повторитися. У твоєму стані треба поберегтись!

– А що не так із моїм станом? – запитую із жахом, але? здається, я вже знаю відповідь.

– А ти ще не знаєш? – дивується жінка, і з усмішкою повідомляє мені: – Вітаю, ти вагітна! Дивно, що це сталося до повноліття. Але, вагітність до першої дорослого линяння можлива, якщо ви з батьком дитини Істинна Пара!

– Так і є! Ми з моїм… – трохи запинаюся. – Ми – Істинна Пара!

– Вітаю! Ви самі порадуєте вашого батька, чи це зробити мені?

Я скрикую від жаху. Якщо батько дізнається… неприємностей у Барта буде ще більше. Спочатку ми маємо закріпити нашу Істинність! Але я цього, ясна річ, не вимовляю вголос і тільки, привітно усміхаючись, кажу:

– Дякую, але я хочу сама повідомити батькові цю чудову новину!

Жінка уважно дивиться на мене, а потім зітхнувши промовляє:

– Наскільки мені відомо, спадкова принцеса Озерного Краю незаміжня і навіть не заручена.

Я червонію, а вона продовжує:

– Дівчинко моя, я можу дати тобі зілля, для… розв’язування цієї проблеми. На твоєму терміні це абсолютно нешкідливо!

Я замислююсь, але тільки на одну мить. Це, звичайно, вирішило б усі проблеми, але… Вбити дитину від коханого?

– Дякую, але я відмовлюсь від вашої пропозиції. Я збережу цього малюка. Благаю вас нічого не говорити моєму батькові! – знову соромлячись і червоніючи, прошу я.

– Коли в тебе має бути линяння, дівчинко?

– Ось-ось має початися! Це не є небезпечним для дитини? – з хвилюванням питаю лікарку.

– Я дам тобі вітаміни. Вони допоможуть перенести линяння без шкоди для малюка. І май на увазі, що в драконовій іпостасі твоя вагітність скоро стане помітною.

– А в людській?

– Місяця три ще зможеш приховувати.

Щиро дякую жінці та забираю вітаміни. Батько вже чекає мене під дверима, стомлюючись невідомістю і божеволіючи від хвилювання.

– Доню, що трапилося??

– Це через линяння. Слабкість. Мені дали вітаміни. Тепер усе буде гаразд! – брехати в мене виходить не дуже добре, тому кажу короткими фразами, мені так легше.

– Ох, доню, ти змусила мене понервуватись! Даремно я взяв тебе в цю подорож!

– Ні, ні, тату! Мені це треба було!

Батько здивовано подивився на мене, і я поспішила доповнити свою думку:

– Мені ж час уже долучатися до державних справ! Ти сам казав! – хитро посміхаюся і цілую батько. – Все добре тато, тепер усе буде добре.

Барт

Сьогодні мене навіть нагодували обідом! А на вечерю десятник обіцяв гарячу їжу. Виявляється, ми заночуємо на 14-му блокпосту, у місцевому гарнізоні. Гвардійці задоволені – можна буде прийняти душ і поспати в ліжках, а мене розташують на місцевій гауптвахті. Я теж маю радіти, бо це краще ніж спати прив’язаним до дерева. Ось тільки на цьому всі радощі закінчилися. Після вечері, правда гарячої, як і обіцяли, десятник прийшов до мене… попрощатися!

– Послухай, Барте, тут така справа… загалом, завтра ми вилітаємо до столиці без тебе. Начальник гарнізону наказав лишити тебе тут. Він сам скличе трибунал. У них якраз на завтра призначено два процеси. Я намагався заперечити, але за Статутом він має на це право. Може воно й на краще? Схоже король Ердан за щось на тебе злий, інакше, навіщо б він сам особисто брав участь у пошуках? Хто знає, яку кару придумає тобі король! Він, звичайно, не Грег, але не думаю, що сильно від батька відрізняється. А тут… гарантовано отримаєш довічну каторгу. Без сюрпризів.