Глава 7 "Вечірка"

Ванесса

— Ходімо, — взяла мене під лікоть Тіна й попрямувала до будинку.

— Мені б краще додому, — знову пискнула я.

— Поки тобі не стане краще, будеш в нас, — безапеляційно заявила дівчина.

Ми пройшли до вітальні. Інтер'єр кімнати був виконаний в мисливському стилі. Всюди натуральні матеріали, кімната заставлена масивними  меблями, на стінах шкури й опудала тварин. У дальньому кінці кімнати навіть був камін. Все гарно та зі смаком.

На другому поверсі гриміла музика, але всі спокійно на це відреагували. Майкл зняв куртку й піднявся нагору, а ми влаштувалися на дивані.

— Я зроблю чай, — сказав Деймон, зникнувши на кухні.

— Чому ти нічого не сказала? — сіла біля мене Тіна, заглядаючи у вічі.

— Це давня проблема, я думала, що позбулася її.

— В дитинстві я залізла в саду на дерево й не могла злізти. Довелося голосно кричати, щоб тато почув мене й зняв з того проклятого дерева. Відтоді я боюся висоти, навіть п'ю заспокійливе, коли літаємо в Маямі.

— Там тепло, — відповідаю, бо більше нічого про Маямі не знаю.

— Так, у нас там будинок, — дивує мене.

Музика затихла й почулася сварка, а потім грюкнули двері й з другого поверху злетіла Міранда з дорожньою сумкою. За нею спустився Майкл.

— О, й цю з собою притягли, — кинула дівчина, побачивши мене. — Благодійністю займаєтеся?

— Мірандо! — гаркнув на неї чоловік, хапаючи за лікоть. — Що ти несеш?

По тому, як дівчина розтягувала слова, я одразу зрозуміла, що вона випила. В цьому питанні маю особистий досвід, тому ненавиджу коли п'ють лишку й взагалі не переношу запах алкоголю.

— Перелякана, — буркнула Тіна, відвернувшись до вікна.

— Відпусти, — вирвала вона свою руку.

— Я відвезу, — наполягав чоловік, хоча я зовсім не зрозуміла куди вона зібралася.

— Я викликала таксі, а ви сидіть у цій глушині, — вигукнула й вийшла надвір голосно грюкнувши дверима.

Чоловік не втримався й врізав по одвірку. Я підскочила, бо злякалася. Взагалі не люблю агресивних людей, які можуть на емоціях вдарити чи боляче вхопити. Мені цього вистачило в житті.

Він вискочив за нею та через хвилину повернувся, піднявся нагору й грюкнув дверима.

Оце так! Я сиділа шоковано дивлячись перед собою. Тіна, як наче нічого не сталося увімкнула телевізор й почала перемикати канали.

— Дівчата, — увійшов Деймон, — налітайте на чай. На жаль до чаю нічого немає.

— Може щось замовимо? — запитала Тіна. — Влаштуємо міні вечірку.

— Можна, — погодився чоловік.

Вони переглянули в телефоні меню й замовили вечерю. Мені страшенно захотілося додому. Ця вистава, яку влаштувала Міранда була неприємною. Майкл був дуже злим і мені б не хотілося з ним зустрічатися. Цей чоловік лякав мене. Та коли озвучила про свої наміри поїхати додому, Тіна обурилася й попрохала залишитися на вечірку.

— Добре, що встигли, — сказала дівчина, коли по склу застукотів дощ.

— Так, осінь в нас дощова.

— В таку погоду завжди хочеться туди, де тепло, — зітхнула Тіна.

— Ти замерзла? Можу розпалити камін, — запропонував Деймон, дивлячись у вікно. — А я люблю дощ, погода наче дає час зупинитися й відпочити.

Поки Деймон розпалював камін, Тіна розповідала про своє навчання в університеті й про життя у Нью-Йорку. Мені було цікаво слухати все, що пов'язане зі вступом й вибором професії, бо в понеділок збираюся йти до коледжу дізнаватися про можливість вступу.

Перервав наше спілкування Майкл. Він щось буркнув Деймону й не глянувши в наш бік, вийшов з будинку.

— Знову за нею поїде? — зітхнула дівчина.

— Ти ж знаєш, що в такому стані краще її не відпускати одну.

— Знаю, але це вже так дістало, що навіть в мене сил немає.

Деймон промовчав, сидів дивився на вогонь підкладаючи дрова в камін, а потім у нього задзвонив мобільний.

— Так, Ліндо, ні не зайнятий, — він підвівся й вийшов з вітальні.

Тіна зітхнула й замовкла.

— Можна в тебе щось запитати?

— Хочеш знати чи зустрічаємося ми з Деймоном? — хмикнула дівчина.

— Просто все так виглядає, наче дві пари приїхали на вікенд.

— Знаю, але ні. Ми не разом і ніколи не були. У нього є дівчина, вони нещодавно почали зустрічатися. А Майкл давно зустрічається з Мірандою, але не думаю, що ці відносини гарно закінчаться.

— Чому? — мені було цікаво дізнатися про чоловіка.

— Ти ж бачиш, як вони спілкуються. У Міранди дуже завищена самооцінка й проблеми з алкоголем. Мене вона ненавидить, бо Майк завжди на моїй стороні. І сюди вона приїхала тільки через те, що він її попросив. А як я її ненавиджу, не передати словами, за те, що вона виносить мозок моєму брату. Не подумай, що він поганий, просто характер такий. Насправді він турботливий й справедливий.
На обличчі Тіни розквітла посмішка. Видно, що вона дуже любить старшого брата.

— А скільки йому років? — ляпнула я те, що крутилося на язикові.

— Двадцять сім. На сім років старший за мене.

Я завжди мріяла про брата. Мені хотілося мати підтримку й опору.

— А в тебе є хлопець? — запитала мене.

— Ні, немає.

— Чому?

Ох і дівчина! Для неї немає заборонених тем.

— Не траплялася така людина, до якої б відчула симпатію, — відповідаю чесно.

— А в мене був хлопець. Ми пів року зустрічалися, а потім я його кинула, бо він перестав з моєю подругою. Відтоді в мене одна лише подруга й повна недовіра до чоловічої статі, — видала на одному диханні.

— Хвилюєшся через це?

— Ні. Я думала то кохання, але помилилася. Зараз шкодую, що зустрічалася з ним.

— А я ні з ким не зустрічалася, — сказала я зітхнувши. Чомусь саме з Тіною мені захотілося поговорити на дівчачі теми. Подруг у мене немає, Синтія в Нью- Йорку, та ми й не були дуже близькими, щоб обговорювати такі питання.

— Нічого. Головне, щоб знайшлася гарна людина, яка буде цінувати тебе.

У вітальню зайшов Деймон з коробками в руках.

— О, нарешті! — підхопилася дівчина.

Вони все розставили на низький столик, принесли тарілки й сік для нас з Тіною, Деймон взяв собі пиво.

— А давайте фільм увімкнемо? Якусь смішну комедію? — запропонувала дівчина.

— Ти обираєш, — сказав Деймон сідаючи на диван.

Вона довго гортала стрічку в телефоні, а потім під'єднала телефон до плазми й оголосила, що ми дивимося комедію про шпигунів.

Фільм був не новий, але в їхній компанії було так легко й невимушено, що я отримала велике задоволення від його перегляду. Ми сміялися з вчинків головної героїні, яка працювала шпигункою й хотіла помститися злодіям, які начебто вбили її напарника. З деяких моментів ми всі голосно сміялися, а ще Деймон шуткував з Тіни від чого атмосфера була ще веселішою. Допоки не повернувся він… Майкл мовчки зняв куртку, пройшов до бару й налив собі віскі, сів в крісло напроти нас і як наче приєднався до перегляду, та моя спокійна атмосфера розвіялася. Не знаю чому я так на нього реагую, але нічого не можу з собою вдіяти. Холодний погляд пробирав до кісток, хотілося встати й вийти з кімнати. Під кінець фільму Тіна заснула, смішно вмостившись між мною й Деймоном. Коли на екрані пішли титри, я встала й мовчки вийшла з вітальні, дістала з кишені куртки телефон, але він виявився розрядженим. Та що ж це таке? І так завжди! У найнедоречнішій ситуації він розряджається. Довелося повертатися до чоловіків й просити зателефонувати з їхнього, щоб викликати таксі.

Коли увійшла, вони про щось тихенько перемовлялися, а побачивши мене замовкли.

— Ви не могли б викликати мені таксі, — тихенько запитала, щоб не розбудити Тіну.

— Навіщо? Я можу тебе відвезти, — відповів Деймон, встаючи.

— Я відвезу, — сказав Майкл, пронизуючи поглядом.

Тільки не це! Не хочу я з ним їхати. До того ж, він пив.

— Е… ні, мені достатньо таксі. Почала подумки рахувати скільки взяла з собою грошей й чи вистачить мені до самого будинку, бо в таку зливу йти пішки не варіант.

— Одягайся, — заявив мені, не слухаючи заперечень.

Нічого не залишалося, як йти одягати куртку й намагатися не нервувати в його присутності. Я попрощалася з Деймоном, який обережно будив Тіну й рушила на вихід, як на покарання.