Він знову подивився на мене й усміхнувся.
— Йдем?
— Куди?
— На урок.
— Ти не будеш переодягатися?
— Точно! Підкажи, де роздягальня?
Я обійшла його й рушила до дверей. За спиною почувся сміх Рея.
— Побачимося, Скай!
Я не обернулася. Він вмів залишати людей у спокої?
Коли я зайшла до кабінету літератури, його рюкзак лежав на підлозі, а на парті поруч були розкидані кілька аркушів паперу. Я сіла і дістала підручник. За кілька хвилин до класу зайшов Рей. Він кинув погляд на свої речі, сів поруч зі мною, дістав ручку й один із аркушів, що лежали на парті. Не промовивши ні слова, почав щось записувати.
— Що робиш? — запитала, помітивши, що він щось старанно виводить ручкою.
— Працюю. Ти завжди така допитлива?
Я нахилилася трохи ближче. На аркуші були написані якісь речення, під ними — кілька закреслених рядків, а збоку намальований чоловік із дивною зачіскою.
— Це що?
— Сценарій.
— Для чого?
— Для фільму, звісно.
Рей посміхнувся й повернув аркуш до себе.
— Я придумую сюжет для шкільного конкурсу. Поки що є тільки початок, але він непоганий.
Я ще раз поглянула на малюнок.
— А це головний герой?
— Ні, це наш директор.
— Ти серйозно?
— Абсолютно. Думаю, він чудово зіграє роль людини, яка втратила сенс життя.
— Рею!
— Що? Я навіть можу запропонувати йому гонорар.
Він знову нахилився над аркушем і почав щось замальовувати. Я помітила, що поруч із текстом було ще кілька невеликих малюнків: будинки, силуети людей, автомобіль і навіть якийсь пес.
— Ти ще й малюєш?
— Коли є натхнення.
— А коли немає?
— Тоді малюю погано.
Я посміхнулася й відкрила підручник.
Учитель увійшов до кабінету, і розмова припинилася. Рей заховав свої аркуші між сторінками зошита, хоча ще кілька разів протягом уроку я помічала, як він щось дописував на полях.
Наступні заняття минули доволі швидко. На перерві ми з Емілі встигли поговорити про домашнє завдання, шкільний конкурс і навіть домовилися разом піти до їдальні завтра. Я не помітила, як минув увесь навчальний день. Мені не хотілося, щоб уроки закінчувалися якомога швидше. Дорогою додому я зайшла до невеликої пекарні й купила два круасани. Один собі, а другий дідусеві.